«Небесна кравчиня!» - неймовірна книга

Якраз був в бібліотеці і набрав там і своїм, і собі дещо. Серед тих книг була "Небесна кравчиня". Інші книги бігом прочитав, а "кравчиню" потрохи смакую. Просто бомба. Це з новелістикою Стефаника немов мені перегукується. І ще мені тут в центральній Україні бракує цієї особливої говірки, бракує моїх дідів-бабів, яких вже нема та й інших людей, як кажуть, западенців, до яких, по суті, сам належу, бо коріння звідтам...

Тож дуже приємно в реченнях знаходити слова "верета", "лахи", "бульба", "мотика", "дідо", "гарувати".

Є тут довбні, які з таких моїх слів в лексиконі ще в школі сміялися. Але то пусте. Для мене це рідні слова з дитинства і дуже приємні, які мають глибинний код ідентичності.

Самі ж твори спершу немов і дипресія, але потім вчитуюся, ні, там більше життя, ніж будь-де. Тим і зачіпає. Є над чим подумати.

Добре, що якраз маю таку книгу, яка відволікає мене трохи від цього політичного дурдому.

Не знаю кому як, а мені особисто оця "кравчиня" поки найкраща і все.

На черзі "Путівник розгублених". Чекає свого часу. Значить в мене є щось хороше для прочитання в запасі. Як банка малинового варення в дитини.

Відкрийте для себе українську письменницю Галину Пагутяк. Не пожалкуєте.