«Антисоціальна мережа» – мій топ-рейтинг авторів

Наприкінці 2020 року світ побачила збірка «Антисоціальна мережа» від «Дому химер». Я люблю збірки, зокрема, тому, що до них включають твори авторів з різним баченням світу, з різними ідеями, а головне – з різною ментальністю. Тому, читаючи їх, одразу відчуваєш, де західняк, де східняк, а де столичний чувак. Розумієш, чи це старша людина писала твір, чи молодша. Цікаво пізнавати світ через призму такої багатогранності. Особливо сподобалося те, що у збірці побачив багато знайомих мені імен: це люди, які вже видали власні книги (наприклад, Роман Онищенко, Поліна Кулакова, Олег Сілін, Володимир Кузнєцов), або люди з якими особисто я вже перетинався в інших збірках (приміром, у збірках «Підвалу» – Євген Товстоног, Василь Лавер). Тут є черкащанин Володимир Мінін, і я радий, що він втрапив до збірки, все ж одну землю з ним топчемо. Коротше, толкове зібралося товариство.

П.С. Знаю не всіх, визнаю, тож кого не назвав, вибачайте. Але ви теж круті!

Та, як каже Майкл Щур, є одне але. Як на мене, збірка трішки роздута. Я б робив меншу. Та й наклад здивував – аж 2 тисячі. (ОГО!) Ну, але якщо видавництво так замахнулося, то Боже помагай.

Збірка потрапила до мене абсолютно випадково, як подарунок. Я тягав її понад тиждень і потроху читав. Чому склалося враження, що збірка роздута? Деякі твори не дочитав, деякі немов і правильні, але чогось бракує, тобто текст є, все складене докупи – душі нема. Та поряд з тим, серед оповідань знайшов такі крутезні, які і спонукали написати відгук. Заради таких оповідань треба читати збірку.

П.С. Склав власний список топ авторів, які сподобалися. Бо все ж краще хвалити, ніж критикувати. Після критики ще хтось буде страждати довго, або почне дуріти, як герої твору Дімки Ужасного, тож не будемо про критику.

ТОП-10

1.Сергій Панасюк «П’ятий вершник апокаліпсису». Цей твір найкрутіший, як на мене. Як у маститого письменника. Я не знаю хто це, але оповідання супер. Ідея, мова, діалоги, деталі! Єдине оповідання, яке прочитав двічі. Аби в такому стилі та й повість зробити – можна окремою книжечкою видавати. Зразу за ним Олександр Ігнатенко «Детектив міста мрій». Це теж класне оповідання. Фантастика, хоч дещо притягнуто за вуха, і вже геть легко в деяких моментах виходить з непростої ситуації головний герой. Та закриваєш на це очі, бо тут створено цікавий віртуальний світ і гарна задумка.

2.Руслан Лютенко «Ідол». Я читав книгу когось з українських авторів (фантастика), де група студентів збирала фольклор і там почали коїтися жахіття. Їй-богу, зараз автора ніяк не придагаю. Здається, Дяченки. Думаю, з «Ідола» міг би вийти неабиякий роман. Герой і його клопоти змальовані просто дивовижно. Поєднання минулого і сучасного дуже гармонійне.

3.Василь Лавер «gornohub». А ну його… Таке страшне, ледь заснув потім. Це ж треба було в такому невеликому оповідання закласти стільки емоцій, переживань і напрягу! Це оповідання я б бачив у «підвальній» збірці сплаттерпанку. Гарно виписано. Сюди ж додам Романа Онищенка. Його твір «Велика Антилетальна система піклується про вас». Фантастика, чиста фантастика. Геть не те, що у Лавера, і водночас мені чимсь схоже за жорстокістю. Коли відкидаєш фантастику і розумієш, що таке скоро може бути, то стає моторошно. А ви не пробували вирощувати на собі органи інших людей?

4.Андрій Урс «Замовлення». Теж бачив би це оповідання в якійсь кровожерливій збірці. Повчально і страшно. І схожий стрьом у Миколи Палиги «Естетика розчарування». Герой-маргінал, який сам доводить і себе, і дівчину, яку підчепив у інтернеті. Хоча, може то вона його доводить. Там спершу і не розбереш. Інтернет – він такий.

5.Сергій Рибницький «Між 110 та 150 ударами на хвилину». Ніби просто, але повчально і цікаво. Затягує. Кінцівка сподобалася і ця обгортка, коли історія вкладена в історію.

6.Дмитро Афанасьєв «Лайкнуті». Прикольна задумка. Хоча я й здогадувався, до чого все йде, та виписано цікаво. Зачіпає однозначно! Починаєш переживати!

7.Євген Товстоног «Привіт з минулого». Зразу заявляю: мені бракує такої літератури у нас. Де б містика поєднувалася з історією. Тут вам і дослідження свого роду, тут і відьми, ну а насамкінець вже й секс після третьої ночі. Раджу. Моторошно.

8.Василь Крамарець «Потойбіччя навиворіт». Зразок військової сучасної прози. Те, що десь крутилося на задвірках свідомості, але не було до кінця сформульоване. У наш час відчуваєш, що до збірки має щось таке увійти. Але це не натягнута тема. Тут все реально, і я навіть інколи думав, що читаю документалістику. Класно продумано. Захоплююче і дуже емоційно.

9.Андрій Лозінський «Мердж». Міг би вийти непоганий фантастичний фільм. Хвороба, яка поєдналася з програмним забезпеченням. Може тут є якісь паралелі, бо мені одразу спала на думку класна книга іншого українського автора«Танець недоумка». Тут, як на мене, у Лозінського проситься продовження.

10.Кшися Федорович «Звідти дивимося ми». Круте оповідання, хоч не скажу, що сюжет абсолютно новий. Та все ж виписано атмосферно, кровожерливо, страшно. І змушує замислитися.

БОНУС. Мар’яна Бекало «Котяча утопія». Спасибі. Можна цілу збірку таких оповідань окремо? Запишіть мене першим покупцем. Бо як можна пройти повз котів, але я тепер переживаю за того, що поліз красти їжу…

П.С. Скажу насамкінець, що це моє особисте сприйняття, можливо десь я просто не настільки технічно підкований, щоби розбиратися у форумах, кодах, термінології та інших штуках, якими дехто збагатив свої оповідання. Усе ж, це лиш суб’єктивно. Про смаки не сперечаються. Це ТОП на мій смак. Розумію, що до цього була проведена велика робота, щоб збірка стала такою, як є. І вона, як на мене, посідає гідне місце в сучасній українській літературі. А Панасюка я запам’ятаю, чекатиму книг від нього