Коли починаєш згадувати юність і дурість

Депеш мод – це така собі історія про зростання, адже всім нам колись було по 19-ть років. Мені дуже запам’яталася назва одного з розділів «Ріка, яка тече проти власної течії». Круто. Власне, історія в книзі жорстка, непричесана, інколи кумедна, інколи дуже трагічна. Місцями хочеться реально сміятися, але місцями й сумно.

Ви пам’ятаєте ранні дев’яності в Україні? Скільки вам тоді було? Мені занадто мало, щоб так все сікти, як це все зафіксував Жадан.

Мені здається, він писав для себе. Так, насамперед для себе і про себе. Адже і один з героїв книги – Жадан.

Чомусь пригадалася книга «У края темних вод» Джо р. Лансдейл. Але там закордонна реальність, а тут наша. І там все досить прикро, звісно, але в нас зростання, юнацтво і розгубленість перед великим світом ще накладаються на розвал країни і крах ідей… Боже, за що ж хапатися? Якими ідеями жити і куди прагнути?

Інколи здається, що герої книги перебувають в такому собі сні, де все відбувається дуже повільно і ти це усвідомлюєш. І хочеш щось змінити, втекти (якщо це сон жахів), але водночас замість повітря тебе оточує масна густа субстанція і рухатися важко, і немає того, хто тебе може витягти з нетрів цієї багнюки, яка навколо, вказати шлях, вдихнути в тебе енергію життя і, головне, надію на краще, віру в краще.

Тяжко на зламі епох бути 19-річним, йти туди, не знаю куди.

Це книга з підтекстами, книга, де визначальне, звісно, не матюки, але це книга, яку не можна було б написати без матючча, бо те, що творилося на зламі епох у державі і в головах підлітків, треба ж якось передати.

Мене книга зачепила, місцями я так сміявся, що огого, але в кінці стало сумно, дуже сумно. Та сподіваюся, в багатьох підлітків, які були такими в 90-х, нині все гаразд.

П. С. А знаєте, що цікаво і класно? Коли знаходиш в  книзі харківського письменника згадку про Черкаси і не одну. Тоді починаєш думати, йой, та кіко того світу? Всі знають ці славні Черкаси. Он і Корчинський про них писав, і Фоззі, і Ірена Карпа, тепер ось Жадан. Бо як писати книгу, і не згадувати Черкаси?