Душа моя, знай, що читати біблію і брехню -те ж саме..(Григорій Сковорода). Не вбий? Автор- Світояр.
З гучномовців та екранів телевізорів постійно говорять про
“християнські цінності” та “християнську мораль”, протиставляючи
їм нехристиянські цінності і мораль.
Ці поняття намагаються проштовхнути в усі закони і документи тих держав, де християнство
колись силою завоювало владу. Ці слова часто використовують
у своїх промовах люди, які за свого життя навіть не відкривали
Біблії і мають досить примарне уявлення про “християнські
цінності” й “християнську мораль”. Це нагадує дитячий віршик
комуністичних часів:
“Я маленькая девочка,
Я в школу не хожу,
Я Ленина не видела,
Но я его люблю!”
Подібна “любов” нині нав’язується суспільству усіма можливими
засобами, але вже — до “святого писанія” — християнської
Біблії, до юдейських міфологічних, теологічних та історичних персонажів.
На питання: “Якими моральними нормами християнство відрізняється
від інших релігій?” майже всі прихильники і сповідники
християнства і навіть атеїсти відповідають: “Не вбий!”, “Не вкради!”
(Може видатися, ніби в інших релігіях, які не мають нічого спільного
з юдаїзмом і християнством, проповідується навпаки — ”вбивай”
і “кради”). Але уважному читачеві достатньо лише відкрити Біблію
і свідомо познайомитися з її “складним” змістом, як примара “християнської
моралі” зникає безповоротно.
Відомо, що багато християн ознайомлені з Біблією на рівні
“десяти заповідей” або спромоглися лише прочитати “Біблію для
дітей”. Решту інформації вони намагаються почути швидше від
місцевих християнських попів або від мандрівних чужоземних місіонерів,
ніж прочитати самим. Тому поза увагою звичайної пастви
залишається значна частина тих відомостей, які викривають антилюдське обличчя юдейського християнства і зривають з нього
машкару “всеобіймаючої любові та милосердя”. А злі баби в
чорних хустках, яких можна зустріти сьогодні в церкві — це результат
багатовікового християнського виховання…
Як треба було зіпсувати свідомість багатьох народів, серед
яких проповідується християнська Біблія, щоб вони так і не змогли
однозначно визначити свої моральні і духовні цінності! До чого
ж прагне нині справжній християнин: до білого чи чорного, до
радості чи смутку, до заможності чи злиденності, до волі чи рабства,
до життя чи смерті?…
Якщо лише з п’яти перших розділів Біблії — ”книг Мойсея”
(юдейської Тори): Буття, Вихід, Левит, Числа і Повторення закону
зібрати докупи усі заповіді бога Яхве — “бога євреїв” (2М., 7: 16), “бога
Ізраїлевого” (2М., 24: 10), в яких є наказ “вбити!”, то таких заповідей
набереться БІЛЬШЕ 70. Значна частина цих заповідей спрямована
на знищення сповідників і прихильників інших релігій .
“Кожен чоловічої статі восьмиденний у вас (юдеїв) буде обрізаний
у всіх ваших поколіннях, як народжений дому, так і куплений зпоміж
чужоплемінних, що він не є з потомства твого. А чоловік,
який не буде обрізаний на тілі своєї крайньої плоті, то буде стята
(знищена) та душа з народу свого, — він зірвав заповіта Мого” (1М.,
17: 12, 14);
“Коли буде знайдений серед тебе… чоловік або жінка,.. що пішов
би служити іншим Богам, і вклонявся б їм, та Сонцеві або Місяцеві,
або всім Зорям небесним, то… вкаменуєш їх камінням, і вони
погинуть. … Рука свідків буде на ньому найперше, щоб забити його,
а рука всього народу — наостанку” (5М., 17: 2—3, 5, 7);
“Коли почуєш про одне із своїх міст,.. що вийшли люди, кажучи:
“Ходімо ж, і служімо іншим Богам,.. то конче вибий мешканців
того міста вістрям меча, — на закляття (знищення) його й усе, що в
ньому, та худобу його вибий вістрям меча. І стане воно купою руїн
навіки, не буде вже воно відбудоване” (5М., 13: 13—14, 16—17);
“А чоловік або жінка, коли будуть вони викликати духа предків або
ворожити, — будуть конче забиті, камінням закидають їх” (3М, 20: 27);
“Чарівниці не зоставиш при житті!” (2М, 22: 17);
“Кожен, хто приносить жертву Богам, крім Бога Одного, підпадає
закляттю (забиттю)” (2М, 22: 19);
“А пророк, що зухвало відважиться… говорити ім’ям інших Богів,
хай помре той пророк!” (5М, 18: 20);
“Якщо повстане серед тебе пророк або сновидець, говорячи:
“Ходімо ж за іншими Богами,.. і будемо їм служити”, то не слухай
слів того пророка або сновидця. А пророк той або сновидець нехай
буде забитий, бо намовляв на відступництво від Господа, Бога вашого…”
(5М, 13: 2—4, 6)…
Якщо б ця остання заповідь була в усіх релігіях світу, то християнство
не змогло б ніколи поширитися за межі Ізраїлю — землі,
на якій воно витворилося, а про княгиню Ольгу та князя Володимира
говорили б сьогодні, як про зрадників місцевої релігії,
які “намовляли” народ на відступництво… і за це заслужено поплатилися
власним життям.
Але в Біблії можна знайти чимало заповідей бога Яхве-Ісуса
(отця, і сина, і святого духа) проти неюдейських народів, жорстокість
яких не змогли перевершити плани ні Леніна, ні Сталіна, ні
Гітлера… Для порівняння наведемо найжорстокіші наміри з повного
зібрання творів Леніна і з християнської Біблії:
“Победивший в одной стране социализм не исключает разом вообще
все войны. Наоборот, он их предполагает. Только после того,
как мы НИЗВЕРГНЕМ, окончательно победим буржуазию во всем
мире станут войны невозможными” (Ленин В. ПСС. — Т. 30. —
С. 131—133);
“…Сім народів, численніших та міцніших від тебе дасть Господь,
Бог твій, тобі, (Ізраїлю), то ти їх понищиш: конче учиниш їх закляттям,
— не складеш з ними заповіту, і не будеш до них милосердним”
(5М., 7: 1—2).
Коли читаєш в Біблії детальні вказівки, як краще винищувати
цілі міста й народи, то перестаєш вірити, що маєш справу з
“філософсько-релігійним твором” юдеїв. Скоріше, це
— справжнісінький
військово-політичний трактат юдейських рабинів, які
оповіли його від імені бога Ізраїлю, щоби навіки вкарбувати його
у свідомість “богообраного” юдейського народу:
“Коли ти, (Ізраїлю), приступиш до міста, щоб воювати з ним, то
запропонуй йому перше мир. Якщо воно відповість тобі: “Мир”, і відчинить
тобі ворота, то ввесь той народ, що знаходиться в ньому, буде
тобі на данину, і буде служити тобі. Якщо воно не замириться з
тобою і буде провадити з тобою війну, то обложиш його і Господь,
Бог твій дасть його в твою руку, а ти повбиваєш усю чоловічу стать вістрям меча. Тільки жінок, і дітей, і худобу, і все, що буде в тім місті, всю здобич його забереш собі… Так ти зробиш усім містам, дуже далеким від тебе… Тільки з міст тих народів, які Господь, Бог твій, дає тобі на володіння, не позоставиш при житті жодної душі, бо конче вчиниш їх закляттям (винищиш)” (5М., 20: 10—16); “І ти винищиш всі народи, що Господь, Бог твій, дає тобі, — не змилосердиться око твоє над ними… І віддасть (Бог твій) їхніх царів у руку твою, а ти вигубиш їхнє ім’я з-під неба, — не встоїть ніхто перед тобою, аж поки ти не вигубиш їх” (5М., 7: 16, 24); “І не бійся їх, бо серед тебе Господь, Бог твій, бог ВЕЛИКИЙ І СТРАШНИЙ. <…> І побентежить їх великим бентежжям, аж поки не будуть вигублені” (5М.,7: 21, 23); “Слухай, Ізраїлю: ти сьогодні переходиш Йордан, щоб увійти й заволодіти народами більшими й міцнішими від тебе, містами великими… Господь, Бог твій, вигубить їх (народи). І ти виженеш їх незабаром, як Господь говорив був тобі” (5М., 9: 1, 3); “Коли Господь, Бог твій, вигубить народи, куди ти входиш,.. і посядеш їх, і осядеш у їхньому краї” (5М, 12, 29); “Коли Господь, Бог твій (Ізраїлю), повигублює народи, і ти повбиваєш їх, і осядеш по їхніх містах та по їхніх домах…” (5М, 19: 1)… Скільки ще потрібно навести прикладів з винищувальної біблійної програми, щоб остаточно пересвідчитись у неперевершеній жорстокості юдо-християнської релігії? Про плани Гітлера щодо масового знищення частини людства, зокрема жидів, постійно нагадують комуністична і сіоністична (юдейська) пропаганди, називаючи це масове винищення людей словом “фашизм”. Але чому ленінську і гітлерівську програми винищення народів можна називати фашизмом, а біблійну програму винищення усіх неюдейських народів не можна? Саме біблійними заповідями і наказами скористалися пізніше християнські завойовники, які кілька століть підряд організовували винищувальні і каральні “походи Ісуса Христоса” (христові походи) на нехристиянські і навіть християнські землі. Чому слово “винищити” в праці Адольфа Гітлера “Майн Камф” (Моя боротьба) і християнській Біблії намагаються читати і розуміти по-різному? Куди зникає звичайна порядність і людяність?… Вже наведені вище біблійні заповіді доводять, що ні Ленін, ні Гітлер нічого нового не вигадували, а взяли за зразок лише деякі біблійні заповіді й настанови і навіть загарбницькі ідеї та плани.
Але Біблія містить не лише страшні заповіді, але й факти виконання
їх “боговибраним” народом, для якого ці заповіді писалися і який нині дуже активно виступає проти фашизму та екстремізму
в світі. Замовчують “богообрані” (яхвообрані), що всі
наведені вище винищувальні заповіді входять у юдейську Тору
(яка нині є сучасною Конституцією Ізраїлю), а через багатомільйонні
видання християнської Біблії нахабно поширюються в усьому
світі.
Усім уже відомо, яким страшним є політичний фашизм, але
релігійний фашизм однієї нації, освячений і заповіданий богом
Яхве, перевершує будь-який відомий “фашизм”.
“І вийшов Сигон навпроти нас, та весь народ його… І дав його
нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його
народ. І з того часу ми здобули всі його міста, і зробили закляттям
(знищили) кожне місто, чоловіків і ЖІНОК та ДІТЕЙ, нікого не позоставили
ми” (5М., 2: 32—34);
“І дав Господь, Бог наш, у нашу руку також Ога, царя башанського,
та ввесь народ його, — і побили ми його, так, що нікого не
позосталося в нього. І вчинили ми закляттям (знищили)… усе місто,
чоловіків,ЖІНОК та ДІТЕЙ. І здобули ми всі міста його, — шістдесят
міст…” (5М., 3: 3—4, 6)…
І хоч християни намагалися довести,
що “Ісус став запорукою кращого Заповіту” (Євр., 7: 22) і скасував
Старий заповіт (Тору), але сам же він казав: “Не подумайте, ніби
Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, — Я не руйнувати Закон чи
Пророків прийшов, але ВИКОНАТИ!” (Матвія, 5: 17).
Християнам постійно нав’язується думка, що “Ісус не давав
вказівок вбивати чи калічити людей, а лише дав нову заповідь:
“любити своїх братів”.
Не вбий?
А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте. Від Луки, розділ 19, 27
І сказав “люблячий бог” Ісус учням своїм: “Не думайте, що
Я прийшов, щоб мир на землю принести, — Я не мир принести прийшов,
а МЕЧА! Я ж прийшов ПОРІЗНИТИ (посварити) сина з батьком,
дочку з матір’ю, невістку із свекрухою… Бо Хто більше, як Мене,
любить батька чи матір, той Мене недостойний. І, хто більше, як
Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний! (Матвія, 10:
34—35, 37);
“Чи ви думаєте, що Я прийшов мир дати на землю? Ні, кажу
вам, але ПОДІЛЕННЯ! Я прийшов ВОГОНЬ КИНУТИ НА ЗЕМЛЮ,
— Я прагну, щоб він уже запалав!” (Луки, 12: 51, 49).
Що ж, бачимо двох юдейських “богів”: один затоплював Землю
водою, а другий бажав її спалити.
“Кто не с нами, тот против нас!” — проголошували більшовики-комуністи,
катуючи, ув’язнюючи і розстрілюючи мільйони людей
лише протягом 70-ти років необмеженого панування. Але вони
не були оригінальними — вони цей однозначний вислів запозичили
з “науки” Ісуса:
“ХТО НЕ ЗІ МНОЮ, ТОЙ ПРОТИ МЕНЕ!” (Матвія, 12: 30).
Можна лише здогадуватися, скільки мільйонів люду знищили християни
протягом майже двох тисяч років, поширюючи християнство
в світі “вогнем і мечем”…
З’являються все нові й нові томи, в яких перераховуються усі
злочини комуністичного “червоного” терору і німецького нацизму,
але й досі ніхто не наважується порахувати усі злочини юдаїзму
і християнства зокрема… Якщо ж зібрати всю пролиту кров тих
людей, які були жорстоко знищені в часи насильного насадження
злочинної, безмежної і дикої ДИКТАТУРИ ЮДЕЙСЬКОГО ХРИСТИЯНСТВА,
то кількість цієї крові може перевершити місткість
будь-якого моря. А методів нищення людей, вистачало і в обох
“Заповітах”.
Як винищувати нехристиянські народи.
В євангеліях можна знайти чимало “порад”, як розправлятися
з вільнодумцями, “невірними”: топити з каменем на шиї, виколювати
очі, відрубувати руки чи ноги. Інші методи покарання подані
натяком у притчах. А, коли християнам-завойовникам треба було
розправитися з тим чи іншим народом, країною, державою або
містом, то вони завжди вправно послуговувалися наказами Старого
заповіту, — ніхто ж його не відміняв. Та й сам Ісус твердив:
“Легше небо і земля проминеться, аніж одна риса із Закону (Старого
Заповіту) загине” (Луки, 16: 17)…
МЕТОДИ ПОКАРАННЯ В БІБЛІЇ
НОВИЙ ЗАПОВІТ
(заповіді Ісуса Христоса)
1. Відрубування руки
“І коли рука твоя спокушає тебе, — ВІДІТНИ ЇЇ, краще тобі
ввійти до життя (вічного) одноруким, ніж з обома руками ввійти
до вогню невгасимого” (Марка, 9: 43; Матвія, 18: 8).
2. Відрубування ноги
“І коли нога твоя спокушає тебе, — ВІДІТНИ ЇЇ, краще тобі
ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому
до вогню невгасимого” (Марка, 9: 45; Матвія, 18: 8).
3. Виколювання очей
“І коли твоє око тебе спокушає, — ВИБЕРИ ЙОГО, краще тобі
ввійти до життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненому
до гієни огненної” (Марка, 9: 47; Матвія, 18: 9).
4. Потоплення у воді
“Хто ж спокусить одне з цих малих (дітей), що вірують в мене,
то краще було б такому, коли б жорно млинове на шию йому
почепити, — і ЙОГО ПОТОПИТИ в морській глибині!” (Марка,
9: 42; Матвія, 18: 6).
5. Відрубування вуха
“Ісус сказав учням: “Продайте свій одяг та й КУПІТЬ МЕЧА”.
І сказали вони: “Господь, ось тут два мечі”. А він їм відказав:
“Досить!” І коли один, що Юдою зветься, підійшов до Ісуса,
щоб поцілувати (видати поцілунком) Його,… ті, що були з ним,…
сказали: “Господи, чи мечем нам не вдарити?” І один із учнів рубонув
раба первосвященикового, — та й відтяв йому праве вухо. Та
Ісус сказав: “Лишіть, — уже досить!” (Луки, 22: 36, 38, 47, 49—51).
6. Спалення у вогні
“Коли хто перебувати не буде в Мені,… громадять їх і кладуть
на вогонь, — і згорять” (Івана, 15: 6); “А невірним, і чарівникам,
і ідолянам,… — їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а
це — друга смерть! (Богослова, 21: 8).
7. Вбивство
“А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб я над ними царював,
приведіть сюди, і на очах моїх повбивайте!” (Луки, 19: 27).
Книга про звірства іудохристиянства. Замовити можна тут:
http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=60
“християнські цінності” та “християнську мораль”, протиставляючи
їм нехристиянські цінності і мораль.
Ці поняття намагаються проштовхнути в усі закони і документи тих держав, де християнство
колись силою завоювало владу. Ці слова часто використовують
у своїх промовах люди, які за свого життя навіть не відкривали
Біблії і мають досить примарне уявлення про “християнські
цінності” й “християнську мораль”. Це нагадує дитячий віршик
комуністичних часів:
“Я маленькая девочка,
Я в школу не хожу,
Я Ленина не видела,
Но я его люблю!”
Подібна “любов” нині нав’язується суспільству усіма можливими
засобами, але вже — до “святого писанія” — християнської
Біблії, до юдейських міфологічних, теологічних та історичних персонажів.
На питання: “Якими моральними нормами християнство відрізняється
від інших релігій?” майже всі прихильники і сповідники
християнства і навіть атеїсти відповідають: “Не вбий!”, “Не вкради!”
(Може видатися, ніби в інших релігіях, які не мають нічого спільного
з юдаїзмом і християнством, проповідується навпаки — ”вбивай”
і “кради”). Але уважному читачеві достатньо лише відкрити Біблію
і свідомо познайомитися з її “складним” змістом, як примара “християнської
моралі” зникає безповоротно.
Відомо, що багато християн ознайомлені з Біблією на рівні
“десяти заповідей” або спромоглися лише прочитати “Біблію для
дітей”. Решту інформації вони намагаються почути швидше від
місцевих християнських попів або від мандрівних чужоземних місіонерів,
ніж прочитати самим. Тому поза увагою звичайної пастви
залишається значна частина тих відомостей, які викривають антилюдське обличчя юдейського християнства і зривають з нього
машкару “всеобіймаючої любові та милосердя”. А злі баби в
чорних хустках, яких можна зустріти сьогодні в церкві — це результат
багатовікового християнського виховання…
Як треба було зіпсувати свідомість багатьох народів, серед
яких проповідується християнська Біблія, щоб вони так і не змогли
однозначно визначити свої моральні і духовні цінності! До чого
ж прагне нині справжній християнин: до білого чи чорного, до
радості чи смутку, до заможності чи злиденності, до волі чи рабства,
до життя чи смерті?…
Якщо лише з п’яти перших розділів Біблії — ”книг Мойсея”
(юдейської Тори): Буття, Вихід, Левит, Числа і Повторення закону
зібрати докупи усі заповіді бога Яхве — “бога євреїв” (2М., 7: 16), “бога
Ізраїлевого” (2М., 24: 10), в яких є наказ “вбити!”, то таких заповідей
набереться БІЛЬШЕ 70. Значна частина цих заповідей спрямована
на знищення сповідників і прихильників інших релігій .
“Кожен чоловічої статі восьмиденний у вас (юдеїв) буде обрізаний
у всіх ваших поколіннях, як народжений дому, так і куплений зпоміж
чужоплемінних, що він не є з потомства твого. А чоловік,
який не буде обрізаний на тілі своєї крайньої плоті, то буде стята
(знищена) та душа з народу свого, — він зірвав заповіта Мого” (1М.,
17: 12, 14);
“Коли буде знайдений серед тебе… чоловік або жінка,.. що пішов
би служити іншим Богам, і вклонявся б їм, та Сонцеві або Місяцеві,
або всім Зорям небесним, то… вкаменуєш їх камінням, і вони
погинуть. … Рука свідків буде на ньому найперше, щоб забити його,
а рука всього народу — наостанку” (5М., 17: 2—3, 5, 7);
“Коли почуєш про одне із своїх міст,.. що вийшли люди, кажучи:
“Ходімо ж, і служімо іншим Богам,.. то конче вибий мешканців
того міста вістрям меча, — на закляття (знищення) його й усе, що в
ньому, та худобу його вибий вістрям меча. І стане воно купою руїн
навіки, не буде вже воно відбудоване” (5М., 13: 13—14, 16—17);
“А чоловік або жінка, коли будуть вони викликати духа предків або
ворожити, — будуть конче забиті, камінням закидають їх” (3М, 20: 27);
“Чарівниці не зоставиш при житті!” (2М, 22: 17);
“Кожен, хто приносить жертву Богам, крім Бога Одного, підпадає
закляттю (забиттю)” (2М, 22: 19);
“А пророк, що зухвало відважиться… говорити ім’ям інших Богів,
хай помре той пророк!” (5М, 18: 20);
“Якщо повстане серед тебе пророк або сновидець, говорячи:
“Ходімо ж за іншими Богами,.. і будемо їм служити”, то не слухай
слів того пророка або сновидця. А пророк той або сновидець нехай
буде забитий, бо намовляв на відступництво від Господа, Бога вашого…”
(5М, 13: 2—4, 6)…
Якщо б ця остання заповідь була в усіх релігіях світу, то християнство
не змогло б ніколи поширитися за межі Ізраїлю — землі,
на якій воно витворилося, а про княгиню Ольгу та князя Володимира
говорили б сьогодні, як про зрадників місцевої релігії,
які “намовляли” народ на відступництво… і за це заслужено поплатилися
власним життям.
Але в Біблії можна знайти чимало заповідей бога Яхве-Ісуса
(отця, і сина, і святого духа) проти неюдейських народів, жорстокість
яких не змогли перевершити плани ні Леніна, ні Сталіна, ні
Гітлера… Для порівняння наведемо найжорстокіші наміри з повного
зібрання творів Леніна і з християнської Біблії:
“Победивший в одной стране социализм не исключает разом вообще
все войны. Наоборот, он их предполагает. Только после того,
как мы НИЗВЕРГНЕМ, окончательно победим буржуазию во всем
мире станут войны невозможными” (Ленин В. ПСС. — Т. 30. —
С. 131—133);
“…Сім народів, численніших та міцніших від тебе дасть Господь,
Бог твій, тобі, (Ізраїлю), то ти їх понищиш: конче учиниш їх закляттям,
— не складеш з ними заповіту, і не будеш до них милосердним”
(5М., 7: 1—2).
Коли читаєш в Біблії детальні вказівки, як краще винищувати
цілі міста й народи, то перестаєш вірити, що маєш справу з
“філософсько-релігійним твором” юдеїв. Скоріше, це
— справжнісінький
військово-політичний трактат юдейських рабинів, які
оповіли його від імені бога Ізраїлю, щоби навіки вкарбувати його
у свідомість “богообраного” юдейського народу:
“Коли ти, (Ізраїлю), приступиш до міста, щоб воювати з ним, то
запропонуй йому перше мир. Якщо воно відповість тобі: “Мир”, і відчинить
тобі ворота, то ввесь той народ, що знаходиться в ньому, буде
тобі на данину, і буде служити тобі. Якщо воно не замириться з
тобою і буде провадити з тобою війну, то обложиш його і Господь,
Бог твій дасть його в твою руку, а ти повбиваєш усю чоловічу стать вістрям меча. Тільки жінок, і дітей, і худобу, і все, що буде в тім місті, всю здобич його забереш собі… Так ти зробиш усім містам, дуже далеким від тебе… Тільки з міст тих народів, які Господь, Бог твій, дає тобі на володіння, не позоставиш при житті жодної душі, бо конче вчиниш їх закляттям (винищиш)” (5М., 20: 10—16); “І ти винищиш всі народи, що Господь, Бог твій, дає тобі, — не змилосердиться око твоє над ними… І віддасть (Бог твій) їхніх царів у руку твою, а ти вигубиш їхнє ім’я з-під неба, — не встоїть ніхто перед тобою, аж поки ти не вигубиш їх” (5М., 7: 16, 24); “І не бійся їх, бо серед тебе Господь, Бог твій, бог ВЕЛИКИЙ І СТРАШНИЙ. <…> І побентежить їх великим бентежжям, аж поки не будуть вигублені” (5М.,7: 21, 23); “Слухай, Ізраїлю: ти сьогодні переходиш Йордан, щоб увійти й заволодіти народами більшими й міцнішими від тебе, містами великими… Господь, Бог твій, вигубить їх (народи). І ти виженеш їх незабаром, як Господь говорив був тобі” (5М., 9: 1, 3); “Коли Господь, Бог твій, вигубить народи, куди ти входиш,.. і посядеш їх, і осядеш у їхньому краї” (5М, 12, 29); “Коли Господь, Бог твій (Ізраїлю), повигублює народи, і ти повбиваєш їх, і осядеш по їхніх містах та по їхніх домах…” (5М, 19: 1)… Скільки ще потрібно навести прикладів з винищувальної біблійної програми, щоб остаточно пересвідчитись у неперевершеній жорстокості юдо-християнської релігії? Про плани Гітлера щодо масового знищення частини людства, зокрема жидів, постійно нагадують комуністична і сіоністична (юдейська) пропаганди, називаючи це масове винищення людей словом “фашизм”. Але чому ленінську і гітлерівську програми винищення народів можна називати фашизмом, а біблійну програму винищення усіх неюдейських народів не можна? Саме біблійними заповідями і наказами скористалися пізніше християнські завойовники, які кілька століть підряд організовували винищувальні і каральні “походи Ісуса Христоса” (христові походи) на нехристиянські і навіть християнські землі. Чому слово “винищити” в праці Адольфа Гітлера “Майн Камф” (Моя боротьба) і християнській Біблії намагаються читати і розуміти по-різному? Куди зникає звичайна порядність і людяність?… Вже наведені вище біблійні заповіді доводять, що ні Ленін, ні Гітлер нічого нового не вигадували, а взяли за зразок лише деякі біблійні заповіді й настанови і навіть загарбницькі ідеї та плани.
Але Біблія містить не лише страшні заповіді, але й факти виконання
їх “боговибраним” народом, для якого ці заповіді писалися і який нині дуже активно виступає проти фашизму та екстремізму
в світі. Замовчують “богообрані” (яхвообрані), що всі
наведені вище винищувальні заповіді входять у юдейську Тору
(яка нині є сучасною Конституцією Ізраїлю), а через багатомільйонні
видання християнської Біблії нахабно поширюються в усьому
світі.
Усім уже відомо, яким страшним є політичний фашизм, але
релігійний фашизм однієї нації, освячений і заповіданий богом
Яхве, перевершує будь-який відомий “фашизм”.
“І вийшов Сигон навпроти нас, та весь народ його… І дав його
нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його
народ. І з того часу ми здобули всі його міста, і зробили закляттям
(знищили) кожне місто, чоловіків і ЖІНОК та ДІТЕЙ, нікого не позоставили
ми” (5М., 2: 32—34);
“І дав Господь, Бог наш, у нашу руку також Ога, царя башанського,
та ввесь народ його, — і побили ми його, так, що нікого не
позосталося в нього. І вчинили ми закляттям (знищили)… усе місто,
чоловіків,ЖІНОК та ДІТЕЙ. І здобули ми всі міста його, — шістдесят
міст…” (5М., 3: 3—4, 6)…
І хоч християни намагалися довести,
що “Ісус став запорукою кращого Заповіту” (Євр., 7: 22) і скасував
Старий заповіт (Тору), але сам же він казав: “Не подумайте, ніби
Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, — Я не руйнувати Закон чи
Пророків прийшов, але ВИКОНАТИ!” (Матвія, 5: 17).
Християнам постійно нав’язується думка, що “Ісус не давав
вказівок вбивати чи калічити людей, а лише дав нову заповідь:
“любити своїх братів”.
Не вбий?
А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте. Від Луки, розділ 19, 27
І сказав “люблячий бог” Ісус учням своїм: “Не думайте, що
Я прийшов, щоб мир на землю принести, — Я не мир принести прийшов,
а МЕЧА! Я ж прийшов ПОРІЗНИТИ (посварити) сина з батьком,
дочку з матір’ю, невістку із свекрухою… Бо Хто більше, як Мене,
любить батька чи матір, той Мене недостойний. І, хто більше, як
Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний! (Матвія, 10:
34—35, 37);
“Чи ви думаєте, що Я прийшов мир дати на землю? Ні, кажу
вам, але ПОДІЛЕННЯ! Я прийшов ВОГОНЬ КИНУТИ НА ЗЕМЛЮ,
— Я прагну, щоб він уже запалав!” (Луки, 12: 51, 49).
Що ж, бачимо двох юдейських “богів”: один затоплював Землю
водою, а другий бажав її спалити.
“Кто не с нами, тот против нас!” — проголошували більшовики-комуністи,
катуючи, ув’язнюючи і розстрілюючи мільйони людей
лише протягом 70-ти років необмеженого панування. Але вони
не були оригінальними — вони цей однозначний вислів запозичили
з “науки” Ісуса:
“ХТО НЕ ЗІ МНОЮ, ТОЙ ПРОТИ МЕНЕ!” (Матвія, 12: 30).
Можна лише здогадуватися, скільки мільйонів люду знищили християни
протягом майже двох тисяч років, поширюючи християнство
в світі “вогнем і мечем”…
З’являються все нові й нові томи, в яких перераховуються усі
злочини комуністичного “червоного” терору і німецького нацизму,
але й досі ніхто не наважується порахувати усі злочини юдаїзму
і християнства зокрема… Якщо ж зібрати всю пролиту кров тих
людей, які були жорстоко знищені в часи насильного насадження
злочинної, безмежної і дикої ДИКТАТУРИ ЮДЕЙСЬКОГО ХРИСТИЯНСТВА,
то кількість цієї крові може перевершити місткість
будь-якого моря. А методів нищення людей, вистачало і в обох
“Заповітах”.
Як винищувати нехристиянські народи.
В євангеліях можна знайти чимало “порад”, як розправлятися
з вільнодумцями, “невірними”: топити з каменем на шиї, виколювати
очі, відрубувати руки чи ноги. Інші методи покарання подані
натяком у притчах. А, коли християнам-завойовникам треба було
розправитися з тим чи іншим народом, країною, державою або
містом, то вони завжди вправно послуговувалися наказами Старого
заповіту, — ніхто ж його не відміняв. Та й сам Ісус твердив:
“Легше небо і земля проминеться, аніж одна риса із Закону (Старого
Заповіту) загине” (Луки, 16: 17)…
МЕТОДИ ПОКАРАННЯ В БІБЛІЇ
НОВИЙ ЗАПОВІТ
(заповіді Ісуса Христоса)
1. Відрубування руки
“І коли рука твоя спокушає тебе, — ВІДІТНИ ЇЇ, краще тобі
ввійти до життя (вічного) одноруким, ніж з обома руками ввійти
до вогню невгасимого” (Марка, 9: 43; Матвія, 18: 8).
2. Відрубування ноги
“І коли нога твоя спокушає тебе, — ВІДІТНИ ЇЇ, краще тобі
ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому
до вогню невгасимого” (Марка, 9: 45; Матвія, 18: 8).
3. Виколювання очей
“І коли твоє око тебе спокушає, — ВИБЕРИ ЙОГО, краще тобі
ввійти до життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненому
до гієни огненної” (Марка, 9: 47; Матвія, 18: 9).
4. Потоплення у воді
“Хто ж спокусить одне з цих малих (дітей), що вірують в мене,
то краще було б такому, коли б жорно млинове на шию йому
почепити, — і ЙОГО ПОТОПИТИ в морській глибині!” (Марка,
9: 42; Матвія, 18: 6).
5. Відрубування вуха
“Ісус сказав учням: “Продайте свій одяг та й КУПІТЬ МЕЧА”.
І сказали вони: “Господь, ось тут два мечі”. А він їм відказав:
“Досить!” І коли один, що Юдою зветься, підійшов до Ісуса,
щоб поцілувати (видати поцілунком) Його,… ті, що були з ним,…
сказали: “Господи, чи мечем нам не вдарити?” І один із учнів рубонув
раба первосвященикового, — та й відтяв йому праве вухо. Та
Ісус сказав: “Лишіть, — уже досить!” (Луки, 22: 36, 38, 47, 49—51).
6. Спалення у вогні
“Коли хто перебувати не буде в Мені,… громадять їх і кладуть
на вогонь, — і згорять” (Івана, 15: 6); “А невірним, і чарівникам,
і ідолянам,… — їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а
це — друга смерть! (Богослова, 21: 8).
7. Вбивство
“А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб я над ними царював,
приведіть сюди, і на очах моїх повбивайте!” (Луки, 19: 27).
Книга про звірства іудохристиянства. Замовити можна тут:
http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=60
Коментарі
Дописати коментар