Так пахнуть гроші (Авдіївка)

Так пахнуть гроші - кажуть вам, коли ви втрапляєте на авдіївський коксохімзавод. Тут своєрідне повітря . Звідси виходять чорні робітники, тут горить, димить, виходить пара, запиленість, загазованість. Тут працює більше 3,5тис людей.
Площа заводу 370 га. Це один з найбільших виробників коксу в східній Європі. Кокс беруть металургійні заводи. Збоку це схоже на пекло. За температури 1200 градусів вугілля фактично стає коксом. 8 коксових батарей справляють апокаліптичне враження. Тут чергують швидкі і є своя пожежна частина . 2014 року завод вперше обстріляли, снаряд втрапм в сховище бензолу. Горіло три доби . На територію потім ще попало 320 снарядів. Завод небезпечний особливо в час війни. Про це треба говорити, бо це важливо. Але завод зробив нову пічку для спалювання газу , що виділяється з вугілля. Пічка реально крута, але аби тут всюди такі пічки були. Плюс ця пічка нагріває смолу, що тут теж потрібна для робіт.... Завод бере 255млн метрів кубів щороку, 600 кубів на годину. Води бракує, через перебитий водогін , що на території окупантів. Тому доводиться повторно використовувати технічну перероблену воду, йде її засолювання. Вона стає погана. Тож тут вже б'ють скважини. Скоро буде п'ять відкрито...Відходи у накопичувачі втрапляють , а ці накопичувачі потім стоять і це теж проблема. Бо невідомо , що з ними зараз робити. Водночас, завод тут творить свій світ. Колись виселили три села, щоб створити навколо нього санітарну зону.
Завод переробляє міські стоки, дає місту Авдіївка тепло, бере собі міське сміття на власне сміттєзвалище, а це тисячі тон.
Загалом завод не може зникнути, на ньому багато чого завязано. Але він може працювати більш екологічно .Насправді мені було б цікаво поглянути тепер на роботу нашого черкаського Азоту з середини, який до речі, тут добре знають . Цікаво, які викиди в нас в Черкасах? Ми виробляємо не кокс, та все ж.....