Режисер Максим Дубінський: «Кіном вагітніють. Я завагітнів ідеєю зняти фільм»

Черкаський журналіст і режисер Максим Дубінський цього року презентував загалу свою стрічку «Злакров». Показ фільму відбувся у заповненому залі кінотеатру «Україна». Ідея екранізувати оповідання місцевого автора НазаріяВівчарика у режисера з’явилася після прочитання збірки оповідань черкащанина. До слова, можливо б нічого й не було, якби не дружина режисера Анжела Дубінська, яка першою прочитала збірку містичних оповідань, а тоді вже запропонувала її чоловікові. Загалом, дружина каже, коли Максим заповнюється якоюсь ідеєю, то може ночами працювати над нею, писати сценарії, монтувати відео і це вже його не відпустить, поки він не завершить те, що задумав.

Як режисер прийшов від ідеї до її реалізації? Хто з режисерів зі світовим іменем є для Максима Дубінського кумирами? Що означає назва фільму та що ще хотів би зняти наш режисер у майбутньому? Про це детальніше в інтерв’ю для «Прочерку».

Максим Дубінський, народився і виріс в Смілі Черкаської області. Працює редактором творчої групи «Тема Дня» суспільного мовника UA: ЧЕРКАСИ. Закінчив Київський національний університет культури, за спеціальністю режисер кіно і телебачення. Окрім роботи на телебаченні, бере участь в різноманітних телевізійних проектах, знімає кіно, вже десятки років організовує свята людям, проводячи весілля.

– Максиме, скажіть, ви насамперед режисер чи телевізійник, як в нас прийнято говорити в професії? Навіщо вам кіно?

– Завжди займався і займаюся телебаченням. Я варюся в цій кухні, попри те, не цураюся і інших проектів. Так, цьогоріч, от якраз нещодавно закрив свій 22 весільний сезон, взагалі ж проводив молодятам весілля по всій Україні. Але це окрема тема. Що ж до теми кіно, то це моя творча потреба. Колись прекрасний кінорежисер Віллен Новак з одеської кіностудії сказав, якщо можеш не писати, то не пиши, а якщо не можеш... Вже якщо воно з тебе пре, якщо ти без цього не можеш, якщо ти просинаєшся вночі, сидиш на кухні, думаєш, бо в тебе в голові картинки, тоді це твоє. Я люблю кіно.

– Що ви вже відзняли?

– Документальних фільмів було багато. Скажімо, одна з найсвіжіших і масштабних стрічок – це документальний фільм про творчість родини Теліженків: Олександри, Олесі та Миколи. Стрічка називається «Династія» - вона розкриває історію кожного митця, відкриває особливості їхньої творчості, джерела натхнення, розповідає про емоції та стосунки, і знімали ми її на Черкащині та Чернівеччині. Також я працював над черкаською версією найромантичнішого реаліті-шоу світу «Холостяк» – «Козак-Холостяк». У цьому проекті я був ініціатор ідеї, продюсер та ведучий шоу. Це було 10 двадцятихвилинних телепрограм, знімали по всій області. Транслювали в декількох областях, на телеканалі «Рось» та на смілянському телеканалі. Також ще раніше робили зі старшокласниками інтелектуальне шоу «Розумовий вимір». Це така собі калька на програму «Розумники і розумниці», що транслювалося на телеканалах країни. Працював колись і в дитячій кіностудії в місті Сміла. Це була потужна кіностудія «Я плюс Ти».

– «Злакров» - це перший об’ємний художній фільм?

– Правильно буде казати постановочний. Бо «Династія» - це також в якійсь мірі художній фільм, хоч це і документалістика. Тож «Злакров» назвав би постановочним.

– А чому вирішив знімати цей фільм?

– Тема має зачепити і ці містичні оповідання, які я прочитав, зачепили. Свого часу я познайомився з родиною Теліженків і це мене зачепило. Я сказав, а давайте знімемо про вас кіно? Так само з книгою «Те, що серед нас» Н.Вівчарика. От буває запитують про плани. Зараз, саме зараз я пустий. Тоді це мене зачепило і я вирішив зняти фільм. Я завагітнів ідеєю, кіном.  Виношував це, народжував у муках, потім всім показують, як новонароджену дитину і все. Дитина починає жити сама. А я зараз спокійний, що зробив це.

– Важко було знімати? Як це взагалі відбувалося?

– Після ідеї треба було написати сценарій. Звісно, думав і про питання фінансів, тож в цьому випадку слід подякувати департаменту освіти і гуманітарної політики Черкаської міськради, бо вони знайшли можливість підтримати нашу команду фінансово у рамках культурних проектів. Частково витрачав і свої кошти, допомагали навіть учасники проекту. Не все можна взяти і до копійки порахувати. Наприклад, їхали на якусь локацію, заїхали на заправку і разом всі заправили авто, то як це враховувати?

– Можна назвати проект волонтерським?

– Так, бо щоб сьогодні зняти якісно професійно кіно без (увага) відриву від основної роботи, треба, мабуть, і купу грошей, і купу часу. Ні, таки без відриву від основної роботи це неможливо. І без грошей було важко, тож люди і долучалися як хто міг. Всього було задіяно близько 30 осіб. Коли людина на зарплаті, то з неї можна спитати, а тут ми робили за ідею, треба було підлаштовуватись одне під одного. Ми планували одного актора на одну з ролей, а він не зміг. Довелося в одному з епізодів мені самому зніматися. До слова, коли шукали акторів на одну з найбільш кривавих сцен, то не всі згоджувалися через забобони. Як виявилося, багато вірять в забобони і боялися, щоб роль не мала відображення в житті.

– Чому саме така назва – «Злакров»?

– У мене був файлик на комп’ютері, куди я записував робочі назви. Знаєте ,це як придумати дитині ім’я, коли воно є, то все, то ви починаєте з дитиною розмовляти. Я шукав для назви слово. Одне. Бо два слова – це гірше, а три слова – взагалі була б довга назва. Тож я сидів і гуглив в інтернеті українські прокляття, містичні всілякі речі і в словнику лемківської лайки знайшов це слово ,яке мені резонувало з цими оповіданнями, які я знімав.

– Скільки часу зайняв монтаж?

– Є таке поняття як робоча зміна – це 8 годин. На цей фільм пішло п’ять робочих зміни. Але не завжди це було вдень… Вдень доводилося займатися основною роботою.

– Назвіть режисерів, роботами яких надихаєшся.

– Я всеїдний, дивлюся всі фільми, але звісно є режисери, чиї роботи особливі. Це Квентін Тарантіно, Емир Кустуриця, Ларс фон Трієр.

— Хто допоміг з англійськими титрами?

– Це робила дружина Юрія Єфремова, який грав у фільмі «Різника». Вона сама запропонувала і дуже допомогла. Кілька моментів було дуже важко перекласти. Наприклад, тяжко було перекладати слово «братва». Бо для англомовної аудиторії гангстери, бандити, мафія – це все різні поняття. Тому було важко. Довелося вичитувати ці титри кільком англомовним людям. Це круто. Отже, завдяки англомовним титрам фільм може піти на різні конкурси. Вже зараз я заявив про фільм на декілька закордонних хорор-фестів.

– Вже є відгуки від перегляду «Злакров»?

– Сподобався показ в селі Журавлине Чорнобаївського району. Там було все так традиційно, по-старосвітськи. Зійшлися старші люди, вимкнули світло, почався фільм і одна бабця, чую, каже іншій: «Ох, як бистро все порішив!», коли дивилися частину з «Різником». Нам потім подарували коровай на старовинному рушникові. Було дуже приємно.

 – У інтернеті, особливо в соцмережах, бачив вже обговорення фільму. Хтось схвалює, хтось критикує, хтось каже, що все не так. Як ставитеся до критики?

– Розумієте, я знаю, як це знімалося, а вони сприймають це як готовий продукт. Звісно, хай говорять про фільм. Критика – це круто. Водночас скажу, що отримав рецензію від досвідчених потужних режисерів практиків, які зараз в Україні знімають і телебачення і кіно. Ця рецензія досить справедлива і як для дебюту, мені написали, досить непогано.

– Що у планах?

– Тепер мене має «щось запліднити», зачепити. Взагалі, є мрія зняти щось на зразок української еротики. Адже на українських весіллях від Житомира до Одеси, від Кіровограду до Дніпра я бачив вже стільки традицій і жартів нижче поясу, що це треба десь обов’язково використати. Взагалі є мрія зняти наступне документальне кіно. Покійний Гонгадзе зняв документальне кіно про українців, які брали участь в російсько-грузинській війні. Хотілося тепер би зняти фільм про грузинів, які воювали у нас на війні.
УВАГА!!! Фільм ЗЛАКРОВ дивитися ТУТ