До Дня Незалежності

Я люблю Україну, бо я тут народився, це моя рідна земля, яка має дуже глибоку історію. За її незалежність боролися мої предки, мої дідусі і бабусі, за що були репресовані свого часу. Загалом історія України – це постійна боротьба за незалежність. Триває вона і сьогодні. І на відміну від багатьох народів, які втратили незалежність, ми продовжуємо боротися, постійно нагадуючи чиїх батьків чиї ми діти.

Я люблю подорожувати. Пригадую як ми з американцем розглядали карту України і він дивувався як в нас гарно: і поля, і ліса, і велика річка Дніпро. Він пригадував багато штатів Америки, де про таку природу тільки мріють.

Власне, тому, наприклад, у своїх книгах я поміщаю вигаданого героя не в фантастичні умови, а в реальний український світ. Бажано навіть, щоб це були Черкаси, якесь наше черкаське село хутір абощо. Бо для сучасної літератури важлива локальність. Тоді гарно можна відчути, де закінчуємося ми а де починається контекст, тобто певна система нашого внутрішнього відліку. І знаєте, враховуючи, що багатьом подобається знаходити серед опису рідні місця, схожу вулицю, схожий парк, ставок, ліс, то розуміємо, що Україна рідна і близька багатьом. Це треба розуміти, бо це відчуття не дає нам загубитися в просторі.