Гарні Березняки мають шанси стати набагато кращими в ОТГ

Ухвалений 2015 року Закон „Про добровільне об’єднання територіальних громад (ОТГ)” дав старт черговій адміністративно-територіальній реформі. Всі попередні спроби її проведення були невдалими. Можливо, через те, що ми, українці, традиційно не довіряємо ініціативам, що надходять від вищих органів державної влади. Це підтвердила і моя нещодавня розмова з пенсіонером з селища Холоднянське, що в Смілянському районі, паном Олександром.

– Бачив я уже ці реформи, – нарікав він. – Пам’ятаєте епопею з укрупненням колгоспів? Що з того вийшло? – пшик. Позникало безліч сіл, які були визнані неперспективними. Боюсь, що і в ОТГ буде те саме. От наші люди захотіли увійти в ОТГ, яка створюється в Тернівці, повірили обіцянкам. Я пробував їх переконувати, що вже коли хочете кудись увійти, давайте приєднаємося до Сміли. Ми ж практично і є Сміла. Кожен день там буваємо. Де там, не послухали. Кажуть, тоді у нас медпункту не буде. А навіщо він, коли поруч у Смілі прекрасна районна лікарня?.. І вода б тоді регулярно у нас була. А то недавно три дні з крана і не капало…

Те, що реформи, особливо на селі, ніколи не проходять безболісно, ми, українці, знаємо, як ніхто. От і закон про ОТГ, як на мене, впроваджується дуже повільно. Так, на Смілянщині діє лише одна ОТГ – Ротмістрівська. Дві створили нещодавно: Балакліївську і Березняківську. Інші – на стадії створення. Причини затримки різні. Приміром, мала бути створена Ташлицька ОТГ, але мешканці навколишніх сіл навідріз відмовилися приєднуватись до неї. Пояснювали це тим, що їх не влаштовує особа Анатолія Семиноги, який очолює місцеве ТОВ „Агро-Рось”. Тепер самі жителі Ташлика планують приєднатися до Ротмістрівської ОТГ.

Цікаво також, що ніхто, з ким розмовляв на тему створення ОТГ, не відзначив і наполегливої роботи смілянської районної влади в цьому напрямку. Таке враження, що вона не дуже й зацікавлена в цьому. У принципі, це й не дивно, адже ми ще до цього часу не позбулися наслідків радянської централізованої системи державного управління. Тому, схоже, переважна більшість представників місцевих органів влади змін боїться, не хоче виявляти ініціативу…

Щодо згадуваного вище пана Олександра, то він починав свій трудовий шлях на селі, закінчив його в Смілі, багато чого бачив, отже, можливо, й має рацію?  Так я собі міркував, їдучи в Березняки, щоби на місці дізнатися про стан і перспективи тамтешньої ОТГ. Їхав, коли у моїй квартирі в Смілі з крана теж і не капало…

Дорога до села бажає бути кращою, але хіба смілянина здивує поганий стан доріг? В автобусі я сидів біля говіркої жіночки з Березняків. Не втримався і запитав її, як вона ставиться до створення ОТГ.

– У нас дуже толковий керівник Надія Василівна Гончаренко. Вона так старається, щоб село було кращим. Я їй вірю. Якщо вона вважає, що треба створювати ОТГ, то чому б і ні? – відповіла та.

Село зустріло чистотою, тишею і запахом різнотрав’я. Цвірінькання пташок перебивав хіба що одинокий косар на стадіоні, який обкошував його мотокосою. Побачене і почуте мені сподобалося. Адже з усього видно, Надію Василівну Гончаренко поважають, їй довіряють, а це чи не найважливіший аспект успішного проведення реформи. В селі порядок і чистота, як і в самій сільраді.

Пані Надія зустріла приязно, вона охоче і зі знанням предмета розмови відповіла на всі мої запитання. Тож я дізнався, що в Березняках зареєстровано 2564 особи. У місцевих сільськогосподарських підприємствах ДСП „Агрокомплекс”, „Агрокомплекс+” і ТЗОВ „МЕЙК АГРО” працює майже 250 жителів не лише Березняків, а й сусідніх сіл і навіть Сміли.

– Хто скуштував заробітчанського хліба за кордоном, до нас на роботу йти вже не дуже прагне, – з гіркотою зізналася сільський голова.

Дивно, але в досить великому як на нинішні часи селі лише 26 корів. Напевне його мешканці більше сподіваються на магазин, який тут справді гарний і просторий. Ще й назву має, як колись український театр-студія, заснований видатним Лесем Курбасом у 1922 році в Києві, – „Березіль”. Хоча варто зазначити, що в селі функціонує й затишний, акуратний клуб, який до всього взимку опалюється. У ньому виступають місцеві аматори сцени і приїжджі артисти. Є також чотири дитячі майданчики. Їх упорядковували самі мешканці села, коли сільрада оголосила конкурс на кращий майданчик.

У загальноосвітній школі навчається 167 дітей, у дитячому садочку виховується 21 дитина, а на обліку – 137! Деякі батьки змушені возити своїх малят у дитсадки Сміли…

Мріяти про ОТГ пані Надія почала 2015 року, відразу після ухвалення відповідного Закону. Бачила в ньому сусідню Велику Яблунівку і замріяний Райгород Кам’янського району.

– Нас пов’язує все, – каже сільський голова, – дороги, земля, у нас одне повітря, близькі родинні стосунки…

Та від мрій до їх втілення пройшло немало часу. Велика Яблунівка два роки була в сумнівах. Райгород думає досі. Врешті, жителі Великої Яблунівки погодилися, що найкращим варіантом для них є об’єднання саме з Березняками. Інакше могло бути об’єднання зі Смілою. А Смілу з її численними проблемами зараз усі бояться. Та й що б вони тоді мали: пару депутатів у міській раді?

На думку Надії Василівни немає належної співпраці з місцевими громадами і в районної влади. Як наслідок, у рік 95-річчя створення Смілянського району до Степанківської ОТГ, що в Черкаському районі, відійшли села Голов’ятино і Залевки…

Як би там не було, 2 травня цього року Березняківська ОТГ була таки створена. Тепер тут чекають на вибори. Обиратимуть голову і депутатів ОТГ. Але час їхнього проведення залежить від Верховної Ради. Пані Надія сподівається, що вибори відбудуться в жовтні.

Вона вірить, що створення ОТГ матиме дуже позитивні наслідки для жителів Березняків і Великої Яблунівки. Адже органи місцевого самоврядування отримують значні повноваження, які будуть забезпечені фінансами. Особливий період щодо цих фінансів – перші п’ять років, які жартома інколи називають “медовим місяцем” держави й ОТГ.  Держава готова протягом 5 років видавати субвенції новооб’єднаним громадам. Прямий контакт із держбюджетом – унікальне вікно можливостей, яке варто використати максимально ефективно для підготовки ОТГ до “самостійного життя”.

Та філософія територіальної реформи – це не просто зміна системи влади чи перерозподілення фінансів. Головне – перелаштувати систему, аби люди на місцях максимально вирішували свої проблеми самі, маючи для того ресурси і розуміння. Мешканці громад мають відчути себе повноцінними господарями і самі наводити в себе лад. Завдання держави – допомогти їм у цьому. На жаль... Як розповідає Надія Василівна, вона їздила переймати досвід у Булозірську ОТГ, що в Черкаському районі. Була в селищі Ірдинь, яке входить до складу цієї громади, і побачила там зарості лободи, які зазирали у вікна двоповерхових будиночків. Сама взялася їх виривати.

– Невже навіть знищувати бур’ян під вікнами має голова ОТГ? – дивується жінка

Пані Надія розповідає також, що в їхньому селі чотири кладовища, у Великій Яблунівці – два. За ними потрібний догляд. Люди також потребують допомоги технікою для того, щоб зорати навесні свої ділянки. В селі немає водогону… Отже на часі створення власного комунального господарства.

Потрібно будувати і сортувальний цех для побутових відходів, щоб ефективно боротися зі стихійними сміттєзвалищами.

Село розкидане, воно має 16 довгих вулиць, тож Пані Надія мріє придбати дві „Газелі”, щоби ті курсували вулицями Березняків і Великої Яблунівки, перевозили людей за графіком.

Тут думають уже і над тим, чи не поміняти перевізника, який не виконує свої зобов’язання. Надія Гончаренко певна, що ніколи не допустить такої ситуації, як у Райгороді, куди вже чверть століття не їздять автобуси.

Планує також здати в експлуатацію другу чергу дитячого садочка, вирішити проблему одиноких стареньких, відкрити в селі невелику лікарню, для якої є і приміщення, і відповідна апаратура.

Уже зараз ведеться напружена робота по підготовці до ремонту доріг. Сільський голова сподівається, що наприкінці серпня – на початку вересня вони почнуться.

У неї налагодилися тісні стосунки з Народним депутатом Сергієм Рудиком, який багато в чому допоміг селу. Та майбутнє Надія Гончаренко бачить лише в успішній діяльності ОТГ.

– Вірю, в ньому ми реалізуємо свої задуми, наші села матимуть більші перспективи. Адже все буде в наших руках. Навіть освіта, архітектура, соціальний захист, муніципальна поліція, представництво пенсійного фонду. Ми краще знаємо свої проблеми, знаємо, як краще розподілити кошти. А головне, ми напряму працюватимемо з областю, а, отже, швидше вирішуватимемо нагальні питання, які не в нашій компетенції.

Експерти зазначають, що один з найсерйозніших викликів, які стоять перед українськими ОТГ – це так звана “екологічна тріада”: навести порядок з водою, каналізацією і сміттям. Механізмом запуску змін в українських ОТГ можуть стати “універсальні” комунальні підприємства – ті, які візьмуть на себе одразу кілька функцій, передусім надання послуг і залучення коштів з різних джерел. Чим раніше ОТГ створить власне комунальне підприємство, тим у більш виграшному становищі опиниться. Бо освоїть господарчі механізми, навчиться залучати кошти від громади, донорів тощо. Розмова з сільським головою Березняків підтверджує висновки експертів. Головне, щоб було максимально використано стартові державні субвенції.

А взагалі, секрет успіху ОТГ, як показала практика вже створених об’єднань, полягає в самосвідомості і самоорганізації. Усе стане мінятися з моменту, коли селяни усвідомлять: без їх активної участі зміни неможливі. Ось тут, напевне, найважливіша проблема.

І ще, дослідження свідчать, що громади з більшою чисельністю мешканців мають більший фінансовий потенціал. Це пояснюється тим, що у великих громадах більш вигідно розвивати малий та середній бізнес. Тому залучення Райгорода до Березняківської ОТГ було б вигідне усім. Навряд чи тут варто зволікати.

Об’єднані територіальні громади (ОТГ) – частина великої реформи. Її суть – передати більше можливостей людям порядкувати в своєму місті чи селі. Керівництво ОТГ ближче до простої людини, ніж керівництво районів, які існували та існують і досі.

А пану Олександру з селища Холоднянського хотів би нагадати, що поділ сільських населених пунктів на „перспективні” й „неперспективні” розпочався в 2-й половині 1950-х рр., коли було проведене укрупнення дрібних колгоспів, результатом якого стало виникнення т. зв. „неперспективних” сіл, котрі перетворювали на колгоспну бригаду. Такі села позбавляли бюджетних асигнувань на культурно-освітні заклади і торговельно-побутові підприємства, там закривали магазини, школи, клуби, бібліотеки. „Перспективними” були визнані тільки 18 тис. 846 населених пунктів з наявних 30 тис. 325. Тож „неперспективні” поступово зникали.

  Закон „Про добровільне об’єднання територіальних громад” має на меті не знищення малих сіл, а їх порятунок через самоорганізацію, більші права і більші бюджетні надходження. Нинішня реформа відрізняється від попередніх тим, що вона має опертись на ініціативу „знизу”. Це і дає підстави сподіватися на її успішне проведення. Зокрема і в Березняках.

Олександр ВІВЧАРИК,

Фото автора