Отримав відгук від Оксани Швед!!! Хочеться творити більше
"#5_як_1
Отже, про "П'ятеро як один".
Маю звичку не додивлятися чи не дочитувати те,що мені нецікаво. Але в цьому випадку книга навпаки - зацікавила дуже, тому всім хто не вірить, підтверджую, що таки прочитала від першої до останньої сторінки, хоча й довелося лягти спати майже о 2-й ночі)
Як щира прихильниця "Трьох товаришів" Ремарка до книг про дружбу ставлюся по-особливому, в принципі як і до самої дружби вцілому.
Особливо імпонує те, що події відбуваються в рідних Черкасах, та ще й сучасних. Тому уявити зимовий Дніпро і місто з невиразною архітектурою було легко) так само як і блочну систему в наших гуртожитках, будиночки в Дахнівці і ще багато іншого.
Від долі не втечеш - про це доводилося думати не раз під час знайомства з історією головного героя. Часом суто по-жіночому хотілося "сісти" поруч і разом поплакати над його горем. Але ж він не плаче! Він купує зелений чай і фініки, намагається навчити темношкірих гостей танцювати гопак, спілкується з дивною дівчиною з інтернету і - б'ється. І в якусь мить здається, що тільки ті бої і дають йому відчувати себе живим і стати таким, яким він буде у фіналі. А в момент, коли він готовий здатися, його повернуть у реальність ті, хто й мав це зробити.
Справжню суть переживань показують спогади Олексія - часом буденні, часом - ностальгічні, часом - кумедні. І тоді на хвилину-дві забуваєш, що було на попередніх сторінках, і не можеш стримати сміху від історії про кота-"космонавта", залицянь індуса до черкащанки та інших моментів студентської юності.
Ну і насамкінець - цікаво подивитися "збоку" на свою журналістську роботу. Опис сесії Черкаської міськради - окрема тема
:) Наприкінці книги вже знаєш, що чекає головного героя і що буде далі. Але починаєш задумуватися над іншим- над тим, скільки в світі ходить таких Олексіїв, Оленок та інших людей, подібних до персонажів книги, і що кожному з них довелося пережити..
Nazariy Vivcharyk, ти великий молодець!"
Коментарі
Дописати коментар