Вівчарик: МЕДІА

Цікаво. Щойно ознайомився з досить непересічним науковим вісником. Сам би такий сів і читав та читав. Цікаво, що там зібрано багато чого по культурі. Знайшов і своє прізвище. Серед тих, хто пише «темну» літературу. Орієнтуватися на сторінку 48 Проте дещо вісник здивував у певних аспектах поверховістю. Наприклад, ведучи мову про готичну літературу, не згадана саму Галину Пагутяк!!! І тут без жартів. Це та людина, яка якраз пише готичну літературу і є лауреатом Шевченківської премії. Ну, але зате позгадували інших, і мою скромну персону, і мою збірку оповідань «Те, що серед нас». Читайте цю збірку і буде вам свято. Збір ка за посиланням. Там ще трішки є примірників.  

Назарій Вівчарик – лауреат 4-го Всеукраїнського літературного конкурсу кращих творів ім. Григора Тютюнника. Пропонуємо увазі читачів уривок з роману Назарія Вівчарика «Потривожене зло». Містичний трилер « Потривожене зло » з елементами сучасного українського соціального буття – це розповідь, в якій головний герой Микола прибув з тимчасово окупованого Донецька в Черкаси з непростою місією, яку йому доручив батько. На шляху у нього буде багато перешкод, адже йому доведеться вступити в двобій як з місцевим криміногенним середовищем, так і з найманцями, які отримали завдання ліквідувати Миколу та не допустити, щоб він передав флешку з цінною інформацією українським військовим. Крім того, Микола змушений буде вступити в протистояння з потойбічними силами зла, яке оселилось у звичайному черкаському гуртожитку, де тимчасово мешкав головний герой. «Це дуже густа, насичена і навіть перевантажена подіями проза – наче хмари, крізь яке пробиваються світлі думки й світлі бажання. Смерть тут – і ...

Якраз був в бібліотеці і набрав там і своїм, і собі дещо. Серед тих книг була "Небесна кравчиня". Інші книги бігом прочитав, а "кравчиню" потрохи смакую. Просто бомба. Це з новелістикою Стефаника немов мені перегукується. І ще мені тут в центральній Україні бракує цієї особливої говірки, бракує моїх дідів-бабів, яких вже нема та й інших людей, як кажуть, западенців, до яких, по суті, сам належу, бо коріння звідтам... Тож дуже приємно в реченнях знаходити слова "верета", "лахи", "бульба", "мотика", "дідо", "гарувати". Є тут довбні, які з таких моїх слів в лексиконі ще в школі сміялися. Але то пусте. Для мене це рідні слова з дитинства і дуже приємні, які мають глибинний код ідентичності. Самі ж твори спершу немов і дипресія, але потім вчитуюся, ні, там більше життя, ніж будь-де. Тим і зачіпає. Є над чим подумати. Добре, що якраз маю таку книгу, яка відволікає мене трохи від цього політичного дурдому....