Черкаська газ ета "Нова Доба" вирішила порушити тему дружби дитинства. Трішки і я докинув слівце)) Назарій Вівчарик, журналіст, письменник: − Звісно, дитяча дружба дуже важлива. Власне, хто ми без друзів? Друзі нам потрібні для підтримки, для співпереживання. У мене було два кола дитячих друзів. Одне коло – це друзі в місті, де жив і ходив до школи, а інше коло – у селі, де я часто бував у бабусів-дідусів. Велосипеди, обривання чужих черешень, рибалка, смаження сала на вогні – чого були б варті ці спогади без друзів? З роками ми подорослішали і зв’язок не відновився, бо ми стали інші, далекі одне від одного не лише географічно.... Але є декілька тих людей, яких я можу назвати друзями дитинства. Зрештою, як казав класик, всі ми родом з дитинства, коли і заводилися перші друзі, з якими пізнавали світ. Деякі епізоди з дитинства я змалював у своїй книзі «П’ятеро як один», де намагався описати щиру дружбу, яка рятує головного героя. Звісно, в книзі багато вигадки...
