«Королівство жахів» у зоопарку з багатьма деталями

Можливо, Джин Філліпс хотіла написати дуже круту історія, і частково так і вийшло, але це мала бути повість. Якщо вже геть прибрати зайве, могло б вийти і оповідання.

Хоча ні, повість було б ідеально. Але для роману тут замало дій. І тому, склалося враження, що деякі сторінки наповнені «водою», тобто, зайвою для цієї історії інформацію. І таким чином роман вийшов як наповнена водою губка. Якщо витиснути зайву воду, губка всерівно залишиться губкою. Просто буде легшою.

Не розумію ,чому не можна було викинути ряд деталей з твору.

Історія досить моторошна, про психопатів у зоопарку, які розстрілюють людей. Але попри основну лінію сюжету, додається багато деталей з якими складно. Хотілося б, щоб кількість деталей зменшилася, щоб не втратити головну нитку подорожі. До слова, саме ці відгалуження головної стежки історії призводили до втрати атмосфери. А ще ж для атмосфери жахів бракує розуміння, що сталося з немовлям в сміттєвому баку, я домалював фантазією деталі, та все ж хотілося почути це від авторки.

Книга нова для мене, історія цікава і напрочуд реальна. Таке дійсно могло б десь трапитись. Але проблема в тому, що я як читач відволікався. Бо не міг зануритися в атмосферу. Що там далі за поворотом сюжету? Але ж ніколи дивитися туди, бо спершу згадаймо сто епізодів з життя героїні до цього як далі рухатися… А бодай йому. Що ж, атмосфера дещо змазана. Та історія все ж цікава.

Не, знаю, чи хочу ще читати щось від цієї авторки