Хтось дарує гречку, хтось гойдалку, та лише один – книжку
Кажуть, що кожний справжній
солдат мріє стати генералом. Гадаю, що так само кожний журналіст мріє стати
письменником. Я не став виключенням. Більше того, вже написав і видав книжку
„Подорож у каторжний край”, яка отримала дві премії на літературних конкурсах.
Один з них – міжнародний…
Звісно, книжку пишуть не для
втіхи, а для людей. Тож і я хотів, щоб мою книжку читали – в першу чергу
земляки. Наклад її невеликий, бо на великий треба було шукати більше грошей, це
вимагало часу, а дуже хотілося побачити свій твір надрукованим вже, а не
колись. Оскільки в ній ідеться про наше непросте минуле, я б її, напевне, давно
реалізував у Києві, чи Львові. Але потроху реалізую тут, на Черкащині. Мені хочеться
знати своїх читачів…
Тому для мене було приємною
несподіванкою, коли одного дня зателефонував колишній голова Смілянської
районної ради, депутат райради Володимир Грошев і висловив бажання придбати
власним коштом мою книгу для бібліотек району. Я на таке навіть не сподівався,
бо звик, що наші слуги народу роблять піар на інших речах. Приміром, вони свято
вірять, що наш народ просто жити не може без гречки. А щоб подарувати людям
книжку…
Нещодавно дізнався, що по нашому
виборчому округу до Верховної Ради йде ціла когорта претендентів. Серед них і
Володимир Грошев. Бажаю успіхів усім. Та чи побачимо ми згодом у себе тих, хто
приїхав здаля? Ну може залишаться лавочки і гойдалки… Та чи надовго? А книга –
то навіки!
Олександр Вівчарик
Коментарі
Дописати коментар