Курков Андрій. Нічний молочник Пародія ще та....

Книгу сучасного українського письменника Андрія Куркова «Нічний молочник» проковтнув одразу. Про що роздумую тепер? Як живеться в російській Самарі українському коту Мурику. І першому, і другому. Так, ситуація непроста, бо в книзі було два Мурики, з якими мало не заплутались господарі. Загалом в книзі цілий інформаційний клубок різних фактів, різної інформації, і географічної, і історичних тощо.

Метафорично подано образи деяких героїв, наприклад годувальниці, яка годує молоком не лише власну дитину, а й інших дітей, а ще її молоко використовують депутати для омолодження. Такий собі образ України, до якої всі присмокталися, кому не лінь. Образи багатьох героїв промальовані так класно, що мимоволі хтось та й впізнає в якомусь з героїв себе, або принаймні знайде схожі риси.
А це автор книги Курков.

У книзі багато ключових моментів побудовані на контрасті. Тут вам життя в селі під Києвом зі своєю бідністю і купою дітей і життя в столиці зі своєю заможністю, але неможливістю або небажанням мати дітей.

Книга з хепі-ендом, з пригодами, з вкрапленням фантастики, такої собі, як на мене, утопічної фантастики. Читаючи книгу, пригадувалися інші твори автора, а це і «Бікфордів світ» і «Добрий ангел смерті». Як же все таки помітний почерк автора, його вміння помічати деталі навколишньої дійсності, якими він підкреслює ту чи іншу подію. Почерк автора вловлюється і у вмінні закручувати сюжет і якби й було нецікаво читати, я б всерівно дочитував аби лиш з’ясувати, а що ж воно було там? Що далі?

Я пишу відгук на цю книгу, бо вона мені сподобалася також вмінням автора писати про головне, викреслюючи зайве. Тут ведеться історію, а все другорядне – за борт. І тут я не мучаюся, не перегортаю десятки сторінок, як в книзі Макса Кідрука «Де немає Бога», щоб позбавити себе можливості читати про всі правила американського бейсболу. Та нащо мені це, коли цікавить насамперед історія героя!

Обкладинка і назва книги Куркова… Нут тут є трохи питань. Але саме наповненні, ідея і всі лаштунки та образи – супер! Тож хто знає автора, той візьме книгу лише тому, що побачить прізвище. Хоча обкладинку можна було б і яскравішу. З іншого боку, уявіть, книгу купив за 40 гривень! Так! Де такі дешеві є? І не жалкую ні грама. Тепер кортить прочитати чергову книгу Куркова, хоч повторюся, ця історія досі не відпускає і про життєві долі деяких героїв досі думаю…