Ще один журналіст загинув: за що вбили Вадима Комарова?

46 днів черкаський журналіст Вадим Комаров провів у комі і пішов з життя, так і не проливши світло на те, хто на нього напав.
Напад стався у місті Черкаси 4 травня, але ця історія не стала топ-темою і мотивом численних акцій протесту. Нападників не встановлено досі, але оточення Вадима Комарова та журналістська спільнота переконана, що злочин пов’язаний із професійною діяльністю чоловіка. Тим більше, що він вже кілька разів ставав об’єктом замаху.

Хто такий Вадим Комаров
Дехто називає його не журналістом, а блогером та активістом. Все через те, що більшість інформації він викладав на своїй сторінці у Фейсбук, дозволяв собі оціночні судження та участь в акціях.
Втім, він мав власну газету «Черкаськіє отклікі», яка виходила нерегулярно, розповідають колеги.

«Прикро, що коли цей напад стався, в нас не було таких потужних заяв. Влада не казала, наприклад: «Та ні, ну як же це можна пов’язувати з нами! Ми будемо за те, щоб це розслідувалося активно!». Були невеличкі прес-релізи про те, що розслідується. Лише невеличка група черкаських активістів була ініціаторами, щоб правоохоронні органи звітували по розслідуванню», – розповідає Радіо Свобода журналіст черкаського видання «Прочерк» Назарій Вівчарик.
Вадиму Комарову вдавалося діставати документи, які засвідчували можливу корупцію місцевих органів влади, він не боявся називати прізвища і багатьом високопосадовцям ускладнював життя. Останнім доводилося реагувати на поширену інформацію, робити заяви у відповідь на оприлюднені документи, пояснює його колега.
Вадим Комаров часто ставив влучні запитання на прес-конференціях, було видно, що він глибоко в темі, згадує Вівчарик.
Робив прямі трансляції, інформацію з яких використовувало чимало черкаських ЗМІ у своїх програмах. До Вадима завжди можна було звернутися за консультацією і він ділився тим, що знав без проблем.Тим більше, що ця інформація виявлялася точною і підтверджувалася з інших джерел, розповідає Назарій Вівчарик.
«Він був одним з тих небагатьох журналістів, якому було не байдуже. І його можна назвати журналістом-розслідувачем», – зазначає черкаський журналіст.
Що сталося
4 травня, суботнього ранку, перехожі знайшли чоловіка із розбитою головою на перехресті вулиць Надпільної і Небесної Сотні у Черкасах. Вадиму зробили операцію, але він перебував у вкрай важкому стані і не приходив до тями.
Дружина журналіста навіть через місяць розповідала про те, що мова не йде не те, що про перевезення його до столичної лікарні, а й на МРТ чоловіка не можуть відвезти – настільки критичний стан, що не можна відмикати від апарату.
Це був не перший напад на Вадима Комарова. У 2016 році в нього стріляли, а у 2017 році побили, пише правозахисниця, голова центру Zmina Тетяна Печончик.
Черкаський правозахисник Валерій Макеєв, який працював із Вадимом Комаровим над створенням спільних програм, в день нападу на колегу припустив, що могло стати мотивом.
​Він зазначив, що журналіст випустив матеріал про зловживання місцевих органів влади, а також в день нападу мав отримати інсайдерську інформацію від правоохоронних органів, яка підтверджує, що один із високопосадовців черкаської ради уникнув покарання.
​Одним із останніх матеріалів Вадима Комарова було розслідування про бунт в колонії під Черкасами, як там працює система і як ставляться до ув’язнених.
«Зараз є такий дзвіночок не приємний. Журналісти, очевидно, будуть мати в собі такого внутрішнього цензора – чи треба писати про людей у владі? Про нових людей, яких багато поприходило після останніх виборів. Тож все може звестися до написання текстів про погоду, про якусь проведену нараду і все – не буде ніяких розслідувань, бо люди просто бояться за своє життя і здоров’я», – зауважує Назарій Вівчарик.
Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко написав на своїй сторінці у фейсбуці, що сподівається на розкриття злочину, але вірить в це «все менше і менше».
В Національній спілці журналістів України супроводжували інформаційною підтримкою справу Вадима Комарова від моменту нападу. В НСЖУ наполягають на проведенні спеціальних парламентських слухань з питань фізичної безпеки журналістів та свободи слова. Наголошують, що потрібен реальний, а не декларативний захист прав українських журналістів.
ДЕТАЛІ В МАТЕРІАЛІ РАДІО_СВОБОДА