Черкащина туристична: «смузі» з кропиви і принесення в жертву британських коней

Ви знаєте як готувати натуральне смузі з зелені, що росте просто у вас на городі чи на лужку неподалік хати? То слухайте. Спершу беремо листки кропиви, кульбаби, Іван-чай, зелене листя малини (у зелені, як вважають сироїди, більше користі, ніж від самих плодів), подорожник, мелісу, м’яту, любисток (кароче, там ще була якась трава, вже забув…)

Додаєте родзинки, яблуко, лимон, мед, сушені фініки ще можна, заливаєте водою і все це в блендер. Те, що вийде, може вас трохи лякати. Дехто з колег-журналістів з моєї групи, з якими я втрапив на хутір Буда, що на Чигиринщині (Черкаська область), реально боялися пити, щоб не болів живіт, або щоб не ганяти до туалету. Відкинемо страхи, браття і сестри! Ця штука реально бомба! Це корисніше за вітамінну таблетку з аптеки і поживніше за бокал пива.

Саме таке смузі я спробував у виконанні Олексія Юрченка, він з родиною сироїд. Перебрався з Черкас до хутора Буда і тут господарює. У відео рецепт:

А це садиба Юрченків

Загалом, щоразу, коли ви приїздите на Чигиринщину, то дізнаєтеся щось нове. І так буде завжди, повірте, скільки б ви не їздили.

Днями я їздив за маршрутом Черкаси-Чигирин-Суботів-Медведівка-хуті Буда. Сюди можна було б накидати багато посилань з Вікіпедії, але навіщо?

Просто повірте, що інколи внутрішній туризм може бути в сто разів яскравішим і емоційно насиченішим, ніж поїздки за кордон. Я за бугромбував, але скажу, що в нашій області ще вистачає багато прекрасних локацій для туризму. Ви їх відвідали? То чого чекаєте?

Отже, Чигирин – гетьманська столиця. Колись тут жив сам Богдан Хмельницький. Та що там казати, приїздіть в резиденцію, надихніться побаченим, подивіться на прапори, кольчуги, шаблі. Що бля? Кажу ж, шаблі!

А ген там на Замковій горі стоїть монумент, що ознаменовує боротьбу українського народу за волю під проводом Хмельницького. Монумент крутий, видно його з майже всіх під’їздів до міста. Там на горі також бастіон Дорошенка, про історію вам розкажуть екскурсоводи. До слова, природа там потужна, каміння таке, немов ви біля скель Довбуша геть в іншій частині країни.

Я там, до речі, такого зайця бачив, що ми спершу думали, що то коза пострибала. Мабуть, такий великий став, бо живе тут з часів Хмельницького. Догнати, щоб запитати, не зумів. Але він мусить знати друге імення Хмельницького. Ви хоч знаєте?

Тут також є лавка сувенірів, прекрасних ручної роботи, вже й наші уміють гарно презентувати свій край.

Після Чигирина відправляйтесь в Суботів і якщо в Чигирині все те, що ви бачили – резиденція і бастіон – бутафорія, бо відбудоване зараз в сучасний час, то в Суботові реально стоїть древня предревня церква, в якій, за легендами поховали гетьмана, батька нашого Богдана. Цю церкву ще наш Тарас Шевченко малював. Стіни в ній такі товстелезні, що і зараз навалу ворогів витримають. Десь там зараз ведуться розкопки, нібито пустоти в землі виявили археологи, може тіло Хмельницького таки знайдуть. Туди треба везти 5 гривень, бо церква з Суботова зображена саме на 5 гривнях.

Гріх не сфоткати це. Далі за церквою хатина селян, тих самих, які колись багато будівель тут розібрали собі на фундамент. Та хатинка реально класна, древня, як ото старовинні хатки в Моринцях на Звенигородщині. Ви і там не були? Нема вам прощення! Моринці - то окрема тема, колись розкажу.

Побувавши в Суботові, можна з’їздити. Тут є файний пам’ятник Залізняку, козацькому ватажку. Загалом чигиринські туристичні об’єкти годі перелічити. Це і Скіфське городище, і гайдамацький став, і Мотронинський монастир.

Прикро лише, що Холодноярщина – це такий болючий вузол історії, економіки, природоохоронних суперечок. Я чув від старого екскурсовода історію, що колись на Холодноярщину возили поляків, то екскурсоводам радили не згадувати при поляках слова «козак» і «Шевченко». Про гайдамаків взагалі не йшлося… Нині, на щастя, поляки трохи терпиміші і розуміють, що з пісні, тобіж історії, слів не викинеш. Правдива історія вчить життю і дає уроки, які треба засвоювати для розуміння буття. А якщо все перекроювати, то вийде як у росії.

Щодо економіки і природоохоронних суперечок, то до Чигиринщини приглядається відомий курячих бізнесмен Косюк. Він хотів тут ставити птахофабрику, люди відбили такі бажання, але чи відмовився багатій від свого наміру? Птахофабрика може назавжди змінити екосистему цих місць. Також за словами місцевого люду, шкода, що території Холодного яру досі не є національним заповідником. Бо ми все кажемо, що рубають Карпати. Але не лише Карпати рубають… Тож їдьте сюди, поки тут ще є ця унікальна екосистема. Тут дихається інакше.

А як наїздилися, побували всюди і посвятили зброю як ті гайдамаки біля Гайдамацького ставу, то гайда до хутора Буда ночувати. Там стоїть «Дикий хутір» пані Лесі Островської. І коли побуваєте там, то зрозумієте, чому вона берегиня цих місць і чому там так класно. З кожним разом хутір дивує все більше. Зараз ви можете штовхнути там книжкову полицію і потрапити до криївки. У криївці можна засісти на тиждень і ніхто вас не знайде.

А після ситної вечері можете насолодитись відпочинком у хатинках, що опорядкували тут для зеленого туризму. Є у них і піч, якщо приїдете взимку, і кондиціонери, якщо приїдете влітку.

А не спиться вам? Будь ласка, ось вам чани на дровах!!! Варіться там всю ніч.

Звісно, не все розказав. Все не охопиш. Так, окремої історії заслуговує дуб Максима Залязняка, якому за тисячу років. Це символ Холодного Яру. Про нього багато можна розповідати. До слова, зараз він вже старий, а тому хворіє. Колись, щоб його полікувати, в землю поряд закопували туші тварин. Такий собі дідівський спосіб лікування дерев, щоб брали поживні речовини.

Якось це діло організувала виходець з України, а зараз британка. Ця пані профінансувала колись таку роботу, до дуба притягли і закопали якусь мертву корову абощо. Але брехня пішла по селу. Спершу казали, що там принесли в жертву корову, потім коней, а тоді чутка трансформувалася так гарно, як про це пишуть в підручниках з маніпуляції свідомості. Мовляв, якісь люди привели до дуба і принесли тут в жертву двох британських коней. Ну, ви розумієте після цього, наскільки люди можуть все перекручувати. До слова, саме тому треба черпати інформацію від професіоналів. Один з найкращих, якщо не най найкращий, гід цих місць Богдан Легоняк. Дядько знає все і вся про Холодний яр.

Та що там казати, їдьте самі і надихніться цим козацьким краєм. Я, між іншим, повернувся вже і сиджу пишу ці рядки, сьорбаючи трав’яний чай, який я придбав у Олексія Юрченка, що займається збором і сушкою трави. Чай просто бомбезний, для покращення роботи всього організму. І купити таке можна лише на славній Чигиринщині.

А толковий матеріал про туристичну Черкащину з багатьма локаціями і зупинками читайте згодом на сайті "Прочерк".