Олександр Дмитровський: «Література горору вчить бути відповідальним за свої дії і вчинки»

Молодий львівський письменник Олександр Дмитровський, автор романів в жанрі кіберпанку «Втрачені дні» та «Контроль», є засновником фензіну «Підвал» та укладачем збірок оповідань в жанрі горору.

Він веде доволі непублічний спосіб життя, але попри це нам вдалося з ним поспілкуватися.

Микола Петращук: Олександре, Ви є куратором фензіну «Підвал» та укладачем серії збірок україномовних горор-оповідань. Як виникла ідея створити серію збірок жахівчиків?

Олександр Дмитровський: Ідея виникла спонтанно. Нею я марив, навчаючись ще в школі. В той період читав літературу жахіть закордонних авторів і не розумів, чому серед сучасних українських авторів немає представників жанру горор. Я не розумів, чому серед великої талановитої нації нема такого жанру! Жанру який є успішним в багатьох країнах, але не у нас. Звісно, що серед українців були представники літератури жахіть, але це все ж локальні випадки. Ситуація зараз набагато краща.

Скажіть, будь ласка, чим Вас та Вашу команду приваблює література в жанрі жахів, зокрема й сплеттерпанк?

Розпочну зі сплеттерпанку. Я б не сказав, що саме цей піджанр мене найбільше приваблює. Я люблю й містику, саспенс, вірд. Стараюся не прив’язуватися лише до одного напрямку. Просто наша четверта збірка оповідань «Свині», яку ми плануємо опублікувати в травні, задумана в жанрі сплеттеру ще декілька років тому, і я виконую поставлені перед собою завдання. В загальному, література жахіть говорить нам про те, що не часто почуєш в буденних життєвих ситуаціях. В літературі горору відображений темний бік суспільства. Я вже колись відповідав на подібне питання і повторюсь — література горору вчить бути відповідальним за свої дії і вчинки. Горор чітко нагадує про величезну кількість зла, психів і неадекватів на вулицях. Цим і приваблива література горору, особисто для мене.

Розкажіть трішки про свою команду однодумців. Хто ці люди, які допомагають Вам.

Нам дуже допомагає наш редактор — Оксана Бондаренко з міста Кропивницького. Велику допомогу в оформленні книг надає художник Іван Дубровський з міста Кам’янське. Моя дружина, Надія, допомагає створювати внутрішні ілюстрації до оповідань. Василь Лавер з Ужгорода, Павло Черепюк з Києва, Ірена Зробок зі Львова допомагають написаннями цікавих рецензій до літератури жахіть та кіно. Вадим Потатуєв з Вінниці допомагає знімати буктрейлери до наших книг. За це я їм безмежно вдячний.

Знаю, що до згаданих збірок потрапляли Ваші оповідання. Хто, окрім Вас, є авторами текстів, що входять до збірок?

До наших збірок потрапило, в загальній кількості, оповідання 34 авторів. Але вартує згадати імена тих, чиї тексти публікувались у нас неодноразово — Василь Лавер, Назарій Вівчарик, Павло Черепюк, Юлія Васильєва, Євген Товстоног, Юлія Андрієнко, Галина Закидальська, Олександр Крот, Дмитро Чепур.

На кого Ви орієнтуєтесь, укладаючи збірки? Хто Вам бачиться їх потенційним читачем?

В загальному, орієнтуюся на всіх, хто любить горор. Це може бути пенсіонер або студент. Не важливо. Всі хто любить горор — запрошую до прочитання наших збірок!

Скільки книжок на сьогодні складають вашу серію?

Наша серія містить три книги і четверта («Свині») от-от вийде з друку. Випустили в світ такі збірки — «Світильник Джека», «Після опівночі», «Підвал».

Чи відомі Вам відгуки читачів на збірки жахівчиків?

Так, ми цікавимося конструктивними відгуками та критикою до наших збірок. Одні читачі вимагають «більше крові», інші — «потужного емоційного навантаження». Ми вдосконалюємося і пробуємо догодити всім любителям жанру.

Давайте поговоримо про Вас, Олександре. Ви завжди мріяли писати?

Були мрії написати книгу ще в шкільні часи. Але максималістських мрій стати письменником і заробляти цим на хліб не було і не буде.

Хто вони, ваші улюблені письменники, ті, чию творчість ви прагнете наслідувати?

Якщо говорити про письменників, які творять у горор напрямі, то це — Стівен Кінг (його рання творчість), Джо Ленсдейл, Джек Кетчам, Річард Леймон, Геррі Бренднер. Люблю й фантастику прочитати — Ніла Стівенсона, Філіпа Діка, Майкла Крайтона, Вільяма Гібсона.

Знаю, що Ви працюєте не тільки в жанрі короткої прози, але й є автором фантастичних романів «Втрачені дні» та «Контроль». Чи працюєте над новим романом?

Є певний фундамент для завершення циклу «Втрачені дні». Сподіваюся все ж таки знайти час і написати третю частину. Є мрія видати свою трилогію в одній книзі, зробити нову редакцію і певні зміни в попередніх двох романах. Підійти до цього я планую дуже скрупульозно і на це треба «вагон» часу. Може й таке статися, що я напишу третю частину вже тоді, коли не буде друкованих книг (посміхається). Також є мрії видати власну горорну збірку з оповіданнями та повістями. Все ж таки, я схильний більше до горору, ніж до постапокаліптики чи кіберпанку, як у «Втрачених днях».

Чим Ви займаєтесь окрім літератури? Де ви працюєте, які у Вас хобі?

Зараз я працюю в лінгвістичному сервісі. Чітких рамок в хобі у мене нема. Люблю подорожувати, дивитися цікаве кіно, слухати музику.

Які Ваші творчі плани на майбутнє?

Творчий план на майбутнє — це розвивати фензін «Підвал» і випускати цікаві збірки. Вже цього листопада, ми випустимо у світ збірку фантастичних оповідань «Ріплі». Тому, будемо раді новим читачам! Ласкаво просимо в «Підвал»!

*передрук інтервю з сайту "Друг читача".