Ветеран АТО з Івано-Франкового збудував цілу екосистему для громади

Олег Хромчак пішов на війну у 2014 році командиром взводу — Зеленопілля на Луганщині. Повернувся у травні 2015-го, а вже в червні створив громадську організацію. Паралельно повернувся на роботу в ІТ і того ж року став депутатом селищної ради. Відтоді Івано-Франкове на Львівщині поступово перетворюється на місце, де ветеранська ініціатива стала рушієм змін для всієї громади.

ГО «Бойове братерство ветеранів війни та осіб з інвалідністю внаслідок війни «Сурма» виросла з невеличкої спілки ветеранів АТО у розгалужену структуру. Сьогодні організація веде ветеранський хаб «Розточчя», гуманітарний і соціальний напрямки, пункт водного дозвілля на Янівському ставі з облаштованою інфраструктурою на пляжі, школу БПЛА та майстерню інновацій. Паралельно будується Центр ветеранського розвитку «Янів» — простір, де ветерани зможуть пройти перекваліфікацію, отримати нові навички, знайти роботу або відкрити власну справу. Серед перших напрямків — навчання операторів дронів, 3D-моделювання та 3D-друк.

Організація має досвід грантових проєктів і налічує близько сотні членів. У громаді з 18–19 тисяч мешканців понад тисяча — військові. Є і загиблі серед побратимів.

На Янівському ставі створено «Простір гідності та духу «Стихії відновлення»» — місце, де поєднуються психосоціальна підтримка, спілкування, відновлення через природу та активний відпочинок. Хто повертається зі служби — часто приходить сюди. Хтось займається ставом, хтось іде в театр.

Театр — окрема історія. Він уже отримав звання народного. Щороку колектив готує дві вистави і виїжджає з ними по всьому району. У театрі грає і дружина Олега — Ірина.

Ірина Хромчак має педагогічну освіту. Коли чоловік пішов воювати у 2014-му, вона з маленькою дитиною переїхала до батьків у Яворів. Після демобілізації родина возз'єдналася і повернулася в Івано-Франкове. Тепер Ірина — один із ключових людей у сімейному освітньому проєкті.

Бо окрім громадської роботи Хромчак розвиває ще й сімейний бізнес із соціальним нахилом — школу англійської мови. Раніше уроки проводили просто в хаті. Завдяки грантам збудували окрему будівлю дев'ять на п'ять метрів у дворі. Навчається понад 30 дітей віком від 6 до 17 років. Є два класи — іноземних мов та позашкільних предметів і додаткових предметів. Двоє вчителів працюють за трудовою угодою, двоє — на волонтерських засадах. Навчання платне, але недороге — це ветеранський бізнес із соціальною складовою.

Український ветеранський фонд допоміг із меблями та технікою, співпраця з МХП — із сонячною станцією. Останні два роки школа майже не залежить від електромережі.

Окремо створено Благодійну організацію «Сурма підтримки» — для залучення додаткових ресурсів на лікування, реабілітацію та гуманітарні ініціативи.

— Щоб виграти грант, треба щоб людина горіла справою. Якщо людина чимось не горить — це відчувається. Ідеї можуть бути зовсім різними: від м'ясних магазинів до реабілітаційних центрів, від облаштування громадських просторів до освітніх закладів. Головне — щоб людина хотіла творити й надалі, — каже Хромчак.

 

Сам він так і відновився після війни — через роботу і громадську активність. Демобілізувався у травні, у червні вже створив організацію, повернувся в ІТ і пішов у депутати. Ірина каже: добре, що чоловік у роботі — це така собі терапія.

— Золотий час для ветеранського бізнесу — попереду, — переконаний Олег Хромчак.

 

 

Цей матеріал створено в рамках проєкту IDEM e.V. за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини