Село, яке не відпускає: містика, провина і вогонь минулого Чапел-Крофта

Чапел-Крофт — це місце, де минуле буквально проростає крізь теперішнє. П’ятсот років тому тут спалили місцевих протестантів, тридцять років тому безслідно зникли дві підлітки, а зовсім нещодавно священник покінчив життя самогубством. Село ніби живе з тягарем злочинів, про які всі знають, але воліють мовчати.

Саме сюди прибуває преподобна Джек Брукс — мати-одиначка, яка разом із донькою Фло намагається почати нове життя. Та замість теплих слів підтримки вона отримує дивний «подарунок» — набір для екзорцизму й записку з біблійним попередженням: «Бо немає нічого захованого, що не відкриється». З цього моменту стає зрозуміло: Чапел-Крофт не прощає наївних надій.

Поступово Джек і Фло занурюються в закрите й напружене життя громади, де давні конфлікти тліють під поверхнею, а дивні події здаються майже буденними. Коли ж Фло починає бачити привидів дівчат, охоплених полум’ям, сумнівів не лишається: у цьому селі є душі, яким не судилося знайти спокій, доки правда не буде озвучена вголос.

Враження від книги — двоякі, але сильні. З одного боку, це справді майстерно закручений сюжет, який тримає в напрузі до останніх сторінок і не дозволяє завчасно скласти всі пазли. З іншого — подекуди подій та імен стає надто багато, через що легко заплутатися: в якийсь момент ловиш себе на тому, що плутаєш персонажів і змушений повертатися назад. Утім, ця перенасиченість лише підсилює відчуття хаосу й тривоги, якими просякнуте саме Чапел-Крофт.