Пантеон. Коли історію карбують у камені

У жовтня у селі Мельники на Чигиринщині, під час традиційних Холодноярських вшанувань Героїв України, Пантеон Героїв поповнився шістьма новими монументами. Серед них — барельєф черкасця Павла Собка, відомого волонтера, військового та заступника директора комунального підприємства «Міськсвітло» Черкаської міської ради.

Павло Собко, позивний «Папай», був стрільцем 118-ї окремої бригади територіальної оборони. З перших днів повномасштабного вторгнення він став до лав захисників і брав участь у бойових діях на сході країни. Героїчнозагинув на Луганщині.

Як увіковічнювати пам’ять героїв, намагаються вирішити у кожному місті, в кожній області. Водночас на Черкащині особливої уваги заслуговує пантеон, який постав навколо пам’ятного знаку Холодний Яр.

Як усе починалося?

Неподалік найвищої точки Холодноярського плато був колись козацький цвинтар, зруйнований в радянські часи.

Весною 2019 р. під час щорічних заходів Вшанувань пам’яті Героїв Холодного Яру було встановлено пам’ятний знак загиблим бійцям 93-ї ОМБр «Холодний Яр». Наприкінці березня 2022 р. під Харковом загинув Георгій Тарасенко, командир добровольчого батальйону «Фрайкор», який заповів похоронитисебе в Холодному Яру, що і зробили.

Після цього було вирішено зробити Пантеон Героїв. Тут було встановлено пам’ятні знак, зокрема, Олегові Куцину, Андрію Жованику, Дмитру Коцюбайлу, Тарасу Бобаничу, Юрію Дадаку, Юліану Матвійчуку, Олегу Собченку, Денису Антипову, Павлу Наконечному, Віктору Шарому тощо… Щороку кількість пам’ятних знаків збільшується…

Ми спілкуємося з керівником Нацпарку Холодний Яр Богданом Легоняком. Він показує карту Холодного Яру. Пригадує Холодноярські вшанування Героїв, якіщороку проводить патріотична спільнота.

– Давайте починати з концептуальних моментів. Це не тільки про пантеон, а про Холодний Яр в цілому. Один із найбільших популяризаторів Холодного Яру — це Тарас Григорович Шевченко. Він написав поему «Гайдамаки» та вірш «Холодний Яр». Поема «Гайдамаки» присвячена подіям Коліївщини 1768 року, а вірш «Холодний Яр» є роздумом про соціальну несправедливість та занепад духу боротьби. В цих творах він і оспівав гайдамаків... До Тараса Григоровича Шевченка слово «гайдамаки» було лайливе, нікчемне. Другий — це однозначно Юрій Горліс-Горський, який написав свій, образно кажучи, твір, але це все ж не художня річ, це документальна річ. Всі ті події, які він написав, він писав зі спогадів, бо безпосередньо брав участь у тих подіях. І все те було підтверджено.

– Також серед постатей популяризаторів Холодного – це Олександр Найда, який був довгий час лісничим цього лісництва. А також це історик і дослідник Роман Коваль. Він підняв на вищий рівень всю цю тему визвольної боротьби. У своїх дослідженнях він підняв цілий пласт історії. Можливо, сам не уявляючи наскільки велику роботу він проробив. Тоді почали проводити, як це називається, вшанування у Холодному Яру. Хоча спершу це було лиш знайомство з історією і встановлення пам’ятних знаків. Зокрема, на місці останнього бою отамана Василя Чучупаки на хутірі Кресельці, що знаходиться на західній околиці села Мельники в Холодному Яру. Це були ще 90-ті роки. Звідти все й пішло…

Богдан Легоняк лукавить, скромно замовчує свою постать. Власне, Богдан Легоняк зробив значний внесок у Холодному Яру як науковець і еколог, який досліджував його біорізноманіття, а також як ветеран-патріот, чия діяльність надихала молодь.  Він один із керівників Холодноярського заповідника, де працюють над збереженням його унікальної природи, і як колишній воїн ССО, він активний у військово-патріотичному вихованні молоді. Проте про себе він воліє не говорити. Більше  говорить про сам Холодний Яр.

– Тут постійно переплітається природа і історія. Міркували тут створити і історичний заповідник, але це було б складніше. Тому врешті добилися створення Нацпарку, - пригадує Богдан Легоняк.

Національний природний парк «Холодний Яр» на Черкащині було створено указом Президента України від 1 січня 2022 року. Метою створення є збереження унікальних природних та історико-культурних комплексів, зокрема реліктового лісового масиву, а також розвиток екологічного та туристичногопотенціалу регіону, - ред.

Про історичний клуб «Холодний Яр»

Богдан Легоняк вважає, що одним з подвижників популяризації Холодного Яру, створення Нацпарку відіграв і історичний клуб «Холодний Яр». Це об'єднання вчених, краєзнавців, митців, письменників, журналістів, кінорежисерів, літературних критиків, громадських діячів…

До речі, одному з представників історичного клубу встановили пантеон у Холодному Яру, це Олегові Куцину-“Куму” – 1-му віцепрезидентові Історичного клубу “Холодний Яр”, засновникові та командирові батальйону “Карпатська Січ”, засновнику і першому командирові Легіону Свободи, 49-го Окремого стрілецького батальйону Сухопутних військ України “Карпатська Січ”

– Він вчив нас, що війна буде, казав треба проходити вишколи. У 14-му році Олег Куцин створив підрозділ «Карпатська січ». Добровольчий підрозділ, в який пішли воювати на добровольчих засадах люди. І вони поряд воювали з 93-ї бригади. Згодом «Карпатська Січ» влилася в 93-тю бригаду. Коли Олега поранили, комісували, він поставив за мету собі дати звання бригаді «Холодний Яр». А тоді що військові знали про Холодний Яр? Знали, що є така назва горілки. І все. Та провели просвітницьку роботу, тут побували наші захисники і врешті всі згодились, що це потрібно. І отримала бригада таке звання. Спершу поставили пам’ятний знак біля монастиря. Проте це місце виявилося якимсь особливим. Олег Куцин казав – буде велика війна. Він це казав в Холодному Яру. Після повномасштабного вторгнення всі з’їхалися в Київ. І далі продовжили воювати…

У березні 2022 року на в Холодному Яру на плато біля Мотронинського монастиря відбулася церемонія прощання з харків'янином Георгієм Тарасенком. Він очолював добровольчий підрозділ "Фрайкор" і з початку повномасштабного вторгнення рф обороняв Харків. У боях за своє рідне місто він і загинув, захищав Україну ще з 2014-го року. У 2017-му, коли йому виповнився 21 рік, створив та очолив цей добровольчий підрозділ "Фрайкор". Під його командуванням він здійснив 7 бойових ротацій на Донбас. 

Георгій був активним учасником громадсько-політичного життя, одним із засновників ветеранських маршів до 14 жовтня та 24 серпня в місті Харкові.

Похований, відповідно до його заповіту

«Да Вічні», «Хаммер» та інші. Що маємо сьогодні?

На сьогодні вже на пантеоні 24 горельєфи. Назвемо імена героїв: Дмитро Букарьов, Андрій Воробкало, Володимир Карась, Ярослав Стрілець, Олексій Назарчук, Володимир Любуня, Олег Куцин, Андрій Жованик, Дмитро Коцюбайло, Тарас Бобанич, Юрій Дадак, Юліан Матвійчук, Олег Собченко, Денис Антіпов, Павло Наконечний, Віктор Шарий, Олексій Рубцов, Олександр Пастух, Тарас Кузьмін, Павло Собко, Сергій Коновал, Руслан Стороженко, Степан Педченко. І два пам'ятника бійцям 93-ї бригади.

– Чому поховано двоє, а інші лише увіковічнені в горельєфах? Питання складне, делікатне. Адже не всі рідні згодні на таке. Повинен був бути заповіт героя. Тож лише Георгій Тарасенко і Андрій Луговий поховані тут. Луговий житель Черкас, але жив в Головківці, загинув на Курщині і родина вирішила поховати тут. Іншим встановлені горельєфи. Тут важливо, щоб це була бойова втрата і родина була згідна, щоб поховали. Але ж це місце, куди щодня не прийде. Тому і могил небагато. А горельєфи? Це почалося якось само собою. От поставили горельєф Куцину. Про це дізналися побратими Давінчі, Хамера, і зразу, а давайте поставимо і їм. Тут важливо, щоб була добра воля всіх і щоб родина також долучалася коштами. Виставляємо і збір. Горельєфи робить Ігор Симак, скульптор і художник.

Батько загиблого військовослужбовця, засновника табору "Поклик Яру" — "Історика", Юрій Наконечний, поділився спогадами про сина:

"Він воював у складі Сил Спеціальних Операцій, 73 морському центрі, виконували диверсійні роботи в тилу ворога. Він був унікальною людиною і патріотом, який в один момент зрозумів, що державу може змінити лише відповідальна молодь. Але щоб така молодь була, її треба виховувати. Я бачу результат його праці, його вихованців, які свідомі і відповідальні. Де б я не був, я бачу його сліди і згадую, де ми були разом. Він завжди в моєму серці, і завжди зі мною. Він просив у заповіті, щоб не було пам'ятника, щоб Холодний Яр був місцем звитяги, а не скорботи. Але мене попросили його побратими, і я погодився з цією ідеєю".

Віце-президент Історичного клубу «Холодний Яр» Леся Островська пригадала 2018 рік. Разом, із тоді ще живими захисниками: Олегом Куциним, Дмитром Брижицьким, вони відкривали пам'ятник 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр».

– Минуло декілька років. У мене за спиною, у вигляді пам'ятників, стоять мої найближчі друзі-побратими. Я дуже шаную Холодний Яр, бо мені довелося зустрітися в ньому з Героями: Олегом Куциним, Андрієм, «Да Вінчі», «Хаммер» стояв поруч на вшануваннях. Зараз ми маємо місію: продовжувати всі цілі, продовжувати сенс життя у боротьбі, як заповідали наші друзі.

Сьогодні це історико-культурна територія. Це земля пам'ятка археології державного значення Матронинського городища скіфської доби.

– Це землі державні, віддані незаконно в оренду монастиреві, і вони цим маніпулюють. Вони не дозволяли нам нічого там робити. Але просто є наша політична воля. Ми зуміли переконати владу, що тут буде Україна.

Письменник, дослідник Визвольних змагань першої половини ХХ століття Роман Коваль розповів про працю Історичного клубу «Холодний Яр», який він очолює. Заповідне урочище Холодний Яр на Черкащині, завдяки багаторічній діяльності клубу перетворено на меморіальну територію, де щороку відбуваються вшанування Героїв. Роман Коваль може говорити довго, називає безліч імен Героїв, і пояснює доцільність розташування пантеону саме в Холодному Яру.

— Про необхідність створення Пантеону Історичний клуб «Холодний Яр» говорять із 1997 року. Своєрідним Пантеоном став Холодний Яр, що розкинувся на землях заповідника «Чигирин» та Мельничанської сільської ради, а тепер і Національного парку «Холодний Яр».

Тут ми та наші партнери відродили могили гайдамацького ватажка XVIII ст. Гната Голого, Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака, братську могилу у Мельниках, в якій поховано козаків-холодноярців Петра Токовенка, Прохора Деркача, Руденка, Гаврилка «Полтавця», могилу сотника полку гайдамаків Холодного Яру Івана Компанійця — в Мотриному монастирі. Поставили пам’ятники загиблим отаманам та повстанцям у Мельниках (два на місці останнього бою Василя Чучупака та три у центрі Мельників, серед них поручнику Юрієві Горлісу-Горському, родині Чучупаків та козакам і козачкам Мельників, які полягли за волю України), спорудили меморіальний знак полеглим воякам 93-ї ОМБр «Холодний Яр» — на холодноярському плато, кобзареві Тарасові Силенку — біля дуба Максима Залізняка.

Що в майбутньому?

На сьогодні вже є 16 замовлень на горельєфи на наступний рік. Цьогоріч вдалося встановити 12-ть…

– Так, як мені Роман Коваль делегував повноваження голови оргкомітету Вшанувань Холодноярських героїв. Тож до мене люди і звертаються, - каже Богдан Легоняк.

Він показує на карті зелену ділянку. Каже, тут був колись козацький цвинтар. Каже: тут можна поставити ряд пам’ятників-горельєфів, а тут може бути військовий меморіальний цвинтар. А монастир міг би бути чоловічим для поранених бійців. Це був би цілий комплекс, - каже представник Історичного клубу «Холодний Яр».

– А це, що ми маємо на сьогодні – це все люди. Хтось дає гроші, хтось сировину. Немає такого, щоб хтось один прийшов і все зробив. Тут все робиться громадою. І постійно йде робота. Люди хочуть мати урочисте місце, щоб просто прийти і побачити своїх Героїв. Сам Бог велів це робити в Холодному Яру. І тому матеріал, сировина, робота, гроші, - все знаходиться і робиться. Незважаючи на те, що більше сотні тисяч гривень коштує один горельєф. І сьогодні бачимо, що в час традиційних щорічних Вшанувань Холодноярських героїв це стає обовязковим місцем вшанувань, - каже Богдан Легоняк.

Історик і громадський активіст з Маріуполя, Голова правління «Фонду оборони країни» Сергій Кутняков звернув увагу на Укази попереднього і теперішнього президентів у 2015 і 2020 роках щодо потреби створити відповідний Меморіал/Пантеон.

— Формування системного підходу до меморіалізації пам’яті, перенесення поховань, ритуальних обрядів, розробки майбутніх архітектурних проєктів меморіальних комплексів — це і є вшанування всіх поколінь українців, видатних представників нації всіх часів, — зазначив спікер.

Сергій Кутняков також акцентував на потребі створення Пантеонів Героїв і видатних земляків у областях і містах України.

Історія Пантеону Героїв у Холодному Яру показує, як важливо, коли люди самі об’єднуються задля збереження пам’яті. Без державних програм чи великих коштів громада, побратими, родини й волонтери власними силами створюють місце, де вшановують тих, хто віддав життя за Україну. Кожен встановлений пам’ятник — це прояв вдячності, спільної праці й віри в те, що пам’ять про героїв має жити. Саме така ініціатива знизу об’єднує суспільство й показує, що українці вміють разом берегти свою історію.