Прийшов до закінчення 7й Всеукраїнський літературний конкурс ім. Л. Мартовича

Всього в конкурсі - 290 учасників з Житомирської, Київської, Чернігівської, Донецької, Луганської, Кіровоградської, Сумської, Запорізької, Дніпропетровської ,Черкаської ,Хмельницької, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Закарпатської, Чернівецької, Тернопільської, Херсонської, Одеської, Миколаївської, Львівської областей ... 

 

Реально відібрано 60. Відзначено - 30: лауреат, дипломанти і нагороджені грамотами. Твори мають велике значення не тільки для конкурсу, а й для історії, адже автори подали реальні історії, які вони чи хтось із рідних, чи знайомих пережив. Ці твори вже формуються в однойменний альманах..

 

Третій етап - видання збірника творів очевидців про війну в Україні у 2022-2023 роках.

Перший етап конкурсу - підбиття підсумків для нагородження - всі виконали на відмінно.

Особлива подяка голові журі Марічці Дзвінка, яка дуже багато праці вклала в організацію журі.

Нагородженні відбулося в суботу 30 вересня.

Довідка про Леся Мартовича.

Лесь Мартович народився 12 лютого 1871 року в селі Торговиця тодішнього Городенківського повіту на Станіславівщині (нині Городенківський район, Івано-Франківської області) у родині сільського писаря.

Із 1882 Лесь Мартович — учень Коломийської гімназії, де знайомиться з Василем Стефаником. Разом вони вступили в таємний гурток, за що тяжко поплатились, поскільки їх виключили із гімназії. Дійова, неспокійна натура штовхала його у вир подій — де найважче, найнебезпечніше. Всюди і все встигав: працювати в нелегальному гуртку, члени якого проводили серед селян культурно-освітню роботу; готувати доповідь на політичну чи літературну теми; послухати й обговорити доповіді товаришів; а ще ж збирає і вивчає фольклорні матеріали; видає свою літографовану газету «Збірка»; засновує по селах читальні, тощо.

За своє життя Лесь Мартович написав 27 оповідань. Основною темою творів Леся Мартовича було нужденне життя трудового українського селянства Галичини в умовах його соціального і національного поневолення, а також твори з життя інтелігенції, які написані з дусі гострої, викривальної сатири. Будучи юристом, Лесь Мартович чимало уваги приділив показу суті буржуазного суду як засобу пригноблення трудящих. Цій меті присвячені його драматичні оповідання «За топливо», «За межу», «Зле діло».

Останні роки життя Лесь Мартович жив у свого знайомого на Львівщині. Стан здоров’я письменника так погіршав, що він уже був не в змозі виконувати службові обов’язки. В ці роки написана його найбільша повість «Забобон».

Злигодні першої світової війни остаточно підірвали слабке здоров’я письменника. Взимку 1916 року його шлункова хвороба раптово загострилась і 11 січня 1916 року в селі Погариську на Львівщині на руках полонених солдат Лесь Мартович помер. Похоронили його в сусідньому селі Монастирок.