Черкаси - Татарів: в гори на вікенд (фото)

У сьогоднішню складну ситуацію люди, можливо більш ніж у спокійніші часи теж потребують відпочинку, спокою чи якогось свята. З'їздити з дитиною на вікенд в Карпати, чи можливо? Вони не так далеко від Черкас, як здається.

Обираємо маршрут Черкаси-Київ-Татарів (хотілося б напряму, але з Черкас туди напряму нічого не їде)

Татарів – це село на Франківщині, кліматичний курорт в Україні. Село розташоване в долині річки Прут. Неподалік Буковель, тож на вокзалі спочатку і не знаходять станцію, до якої хочу купити квиток, бо в Укрзалізниці «для зручності» станція називається вже не Татарів, а Т.-Буковель. Хоча ціни, за словами багатьох, у Татарові суттєво нижчі, ніж в Буковелі.

У Татарові зупиняються приміські та пасажирські поїзди. Приміським поїздами можна доїхати до таких станцій як Яремче, Ворохта, Лазещина, Вороненко, Рахів, Коломия, Івано-Франківськ тощо. Без пересадки звідси можна потрапити у Заліщики, Тернопіль, Хмельницький, Вінницю, Київ і навіть в Одесу.

Сама залізнична станція у селі із 1894 року. А сучасне приміщення залізничного вокзалу збудоване в 1932 році, тому цікаве в архітектурному плані.

Після реставрації 2021 року прміщення станції відремонтоване, а на стації (сільській станції!) такий туалет, що вбиральні на черкаському вокзалі до такого далеко…

крутий туалет

Із Татарова здійснюють походи на гори: Хом'як, Ліснів, Маґуру і на Женецький водоспад. У селі діють дитячі табори.

Так де ж спинитися? Ми обрали садибу «Магура», розташований поблизу центру с. Татарів, недалеко від залізничного переїзду. Це дерев'яний 2-поверховий будинок. У дворі, але в окремому будинку живуть господарі, будинок же належить гостям (до десятка номерів). Все гарно і затишно. А головне – є собака, від якої дитина в захваті – це порода бернський зенненхунд (бернська вівчарка), тобто пастуша порода.

затишно

пес - бомба

Навпроти хати протікає річка Прут, а в одному місці вона глибоченька і можна навіть скупатися.

Від будинку можна пройтися, звісно, в гори. А там і чорниці, і суниці. Грибочків не бачили, бо поки було мало дощів.

Гори, до слова, є і пологі, і круті. На ваш смак. В один наш похід до нас прибився рудий пес і супроводжував та розважав нас у горах, але він зробив і шкоду, бо коли ми підійшли сфотографувати овець, налякав їх і розігнав. Поївши з нами хліба і попивши з гірського потічка води, залишив нас.

афини (карпатська чорниця) - смакота

знайшли таки один однісінький!!!

суничка

Окрім примітної древньої будівлі вокзалу, у селі є старовинний храм. Це гуцульська дерев’яна церква, що збереглася із 1856 року і входить до пам’яток архітектури національного значення.

Ми втрапили до церкви якраз на богослужіння. Тут приязні люди і місцевий чоловік, побачивши новеньких, одразу вирішив похвалитися і показав старовинні ікону і хрест.

До речі, люди тут хороші, не лише звичайний чоловік вирішив показати нам цінні речі церкви, звернувши увагу на прибулих. А й звичайна бабця, що громадила сіно, переймалася, коли ми пішли купатися в річку, щоб нас не знесло потоком, бо саме збиралося на дощ. А в горах це небезпечно, адже ви можете купатися в низині і ще не бачити дощу, а вище за течією він уже пройшов і різко піднятий рівень води може наробити клопоту. Та ми спокійно скупалися, все обійшлося.

Серед мінусів у селі – це практично відсутність пішохідних доріжок у нашій частині села, тож доводилося шугатися від машин на досить активній трасі. Також тут немає банкоматів і до магазину треба йти лише в центр, бо магазини не розкидані рівномірно по селу.

Серед плюсів: природа (краєвиди супер!), привітні люди, ягоди, козине молоко (пив, воно просто супер!), собака і породиста і приблудна безпородна, яка нас супроводжувала в гору, зручне залізничне сполучення.