Світлана Небилиця: Книжка захопила мене з перших сторінок.
"Потривожене зло" - Назарій Вівчарик Від видавництва ОВК. 208 с.
Відразу починається щось цікаве: бібліотека й незрозуміле вбивство. А далі сюжет тільки закручується все більше.
Проте, читаючи, я зрозуміла, що в цій історії мені не вистачає трішки спокою. Події розгортаються надзвичайно швидко, розповідь переходить від одного персонажа до іншого. А їх немало. Хотілось більше описів, щоб відпочити й обміркувати те, що тільки що "побачила" в своїй голові.
Але книжка цікава. А зважаючи на те, що події розгортаються швидко, книжка не нудна. Читаючи її, зупинятися не хочеться. Адже відповідь на одне з головних запитань автор дає практично в кінця.
За сюжетом головний герой Микола приїжджає до Черкас.
У нього важлива місія від батька - передати флешку з важливою інформацією бібліотекарю. Але деяким впливом людям зі зв'язками такий перебіг подій не подобається. І вони зроблять все, аби хлопець не зміг виконати свою місію. Тому буде багато вбивств, навіть дуже.
Але це не просто трилер. Він містичний. Тому тут знайдете також і дивне створіння, яке є злом і яке не може жити, не заполонивши тіло й думки когось із людей.
Головні події відбуваються у Черкасах у гуртожитку. Я взагалі не люблю такі місця, особливо вночі. Але тепер мені точно не захочеться жити в гуртожитку, особливо в такому, який змалював автор. Він дуже моторошний, гуртожиток маю на увазі.
Можливо, комусь описані події здадуться не дуже реальними, але в Черкасах це можливо. Наше місто навіть було одним із найбільш кримінальних. Чи й досі таке?
Окремо хочу зазначити, що Назарій Вівчарик використовує лише перевірену інформацію у своїх книгах. Тому робота поліції, описи боїв, карате - детально пропрацьовані.
Загалом книжка мені сподобалась, хоча трилер - не мій улюблений жанр. Читати було цікаво, хоч і моторошно. А кінцівка натякає на те, що буде продовження.
Вона сподобається усім, хто любить книжки в стилі трилеру, бойовиків та містики.
Особливо хочеться звернути увагу ще й на оформлення. Папір дуже приємний на дотик, він ніби глянцевий
А вам подобається такий жанр?
Світлана Небилиця, журналістка
Коментарі
Дописати коментар