Українізація готелю, рідні нам шовковиця і кераміка та сотні крокодилів

Повз оливкові поля, через пустелю з верблюдами й козами, містечка з базарами, магазинчиками та жовтими таксі ми повертаємося з подорожі з материкової частини на острів Джерба. Попереду нас чекає парк «Джерба Експлор». Цей парк вважається мало не найцікавішим атракціоном острова, адже має і ферму з крокодилами, і музей народного мистецтва та ремесел, і комплекс кав’ярень і сувенірних магазинів. Про важливість відвідування цього парку й піде мова.



Приймаючий готель – EdenStarZarzis, перший, що зустрів нас піснями й танцями. Звісно, про приїзд української групи завчасно був попереджений головний менеджер Фехі Ласоуед. Готель розташований на материковій частині, біля берега моря. Сюди ми прибули надвечір після відвідин Таузару та оазису Шебіка. А вже зранку мали збиратися в дорогу – до парку «Джерба Експлор», що на острові.








Крім пісень і танців, нас чекали й інші сюрпризи. Як приємні, так і не дуже. З приємних – це близькість моря і аж дві кімнати в номерах (насправді тут зручно зупинятися родинам з дітьми, бо діти й дорослі матимуть окремі кімнати), коктейль у холі готелю при заселенні і ванна-джакузі в номері. А серед неприємних моментів було те, що до нас двічі заходили без стуку прибиральники. Одного разу нібито помилково, а другого разу, щоб занести пульт до телевізора…

Головний менеджер Фехі зустрівся з нами після вечері. Розповів, що ми чи не перші у нього туристи-українці, бо в готелі в основному відпочивають французи, німці, росіяни. Розповів про переваги відпочинку в країні та ознайомив із роботою готелю. Опісля журналістська група подарувала тунісцю український прапор, і той згодився його повісити на щоглі при вході в готель. Уже наступного ранку прапор дійсно там розвівався на вітрі.

«Джерба Експлор»
Зранку збираємося до парку, створеного 15 років тому. Насправді це великий комплекс із фермою крокодилів, музеєм, справжнім традиційним туніським будинком.

Найвидовищніше, звісно, це крокодили. Тут вам і скелети, і яєчка, і маленькі, немов ящірки, крокодилята, і дійсно великі крокодили, яких тут розводять у промислових цілях. До слова, побувати на крокодилячій фермі і цікаво, і моторошно водночас. Фактично, всі тварини спокійно лежать на березі або повільно плавають водоймами. Шум створюють лише голоси туристів і дзюрчання невеликого штучно створеного водоспаду. Але раптово зрідка чути голосне пірнання у воду: то котрийсь з крокодилів вирішує розім’ятися. У цьому їх небезпека. Показна спокійність і незграбність начебто створює хибне уявлення про їх повільність дій. Але це не так. Інколи вони бувають блискавичні і дуже швидкі.




Окрім крокодилів, на цій фермі можна побачити ігуан, черепах, а також характерні для місцевості рослини.

Житло тунісця
Житло тунісця, а надто джербійця, завжди суворо планувалося відповідно до умов проживання. Як розповів гід Слім, на острові Джерба життя було досить небезпечним протягом століть через набіги піратів. Острів був немов між світами, і небезпека чатувала з усіх сторін. Тож кожен джербійськийгосподар дбав про безпеку житла і про те, щоб протриматися в ньому певний час у разі облоги. Тому двір оточували муром, а всередині будували будинки для господаря, прислуги, для тварин, викопували колодязь, робили басейн для збору води в сезон дощів. І тут я знайшов шовковицю, яку в Тунісі називають «тутекхаль». Також помічаємо інші дерева з маленькими ягідками. Це хна, для фарбування волосся. Далі ростуть гранати.




У господарчих спорудах триває робота. Тут жінка розтирає зерно на їжу, а тут чоловік працює за ткацьким верстатом, а ця пані плете капелюхи. Усе, як було колись, у давнину.
На стінах у будівлях – чорно-білі фотографії старих часів, які мало чим відрізняються від тієї атмосфери, яку змогли відтворити організатори парку. Одним словом, по ознайомлення з побутом та життям джербійців треба йти саме сюди.

Музей
Музей народних традицій на території парку мені чимось віддалено нагадав національний музей народного мистецтва Гуцульщини, що у Коломиї. Схожі мотиви у розписах виробів із глини, на тканині, дереві, металі…











Це один із кращих музейних комплексів Тунісу. І тут, у 15 залах серед тисячі експонатів як арабського мистецтва, так і туніського, я починаю пригадувати розповіді і зауваження нашого гіда Сліма про те, що араби і бербери – це дві великі різниці. Чому ж саме питомо туніські, або берберські, вироби такі близькі нам, українцям? І це помічають також інші учасники групи.
Уже у соцмережах, де я цікавлюся цим питанням, дописувачі допомагають розібратися.
«Рівно тисячоліття тому, 1010 року, більшість населення Наддніпрянщини прийняла іслам... Слід берберів знаходимо по всій Україні… З фольклору халіфа Гаруна аль-Рашида знають підім`ям Змія Горинича…» – йдеться у публікації професора Київського національного університету імені Т.Шевченка Костянтина Тищенка на сайті УНІАН.

Щодо нинішнього зв’язку між народами. Не знаю, як щодо берберів в Україні, але українці в Тунісі є.
Так, мені вдалося познайомитися з пані Наталією Хаммоуда. Діаспора почала формуватись десь з 40-х років, а нині тут близько 2 тисяч українців. Нещодавно, за інформацією пані Наталії, відбулася зустріч української діаспори в Тунісі міст Сусс-Магдіяз дітками, батьки яких загинули в АТО.
«Коли я почула, що до нас їдуть діти героїв, які віддали своє життя за Україну, одразу ж кинула клич поміж дівчат у групі “Українці в Тунісі”. Подала їмідею: організуватися та відвідати діток. Це мінімум, що ми могли для них зробити. Дівчата швидко зорганізувалися. Буквально за добу ми купили діткам сувеніри, фрукти і приїхали на зустріч», – зазначає пані Наталія.
Цінують у Тунісі й українське слово. Так, нещодавно сама пані Наталія стала переможницею одного з Всеукраїнських літературних конкурсів.
Завершивши огляд музейної експозиції, мандруємо далі островом Джерба – до іншого готелю, найстатуснішого у нашій подорожі, де можна буде ознайомитися з наданням лікувальних послуг.

Коментарі

Нижче подані популярні теми з блогу

В Україні з’явилася книга про перший контакт з епілепсією. Що це та як її отримати?

Особлива книга про Піднесення

Бойовик Road House з Джейком Джилленхолом: автентичне жанрове кіно