Немає бланків? Це кінець світу…
У вас у квитанціях за квартплату вказано чиє прізвище? Ваше?
Вам пощастило! Значить зіткнення з СИСТЕМОЮ очікуватиме вас за іншим поворотом.
Я ж зіткнувся з СИСТЕМОЮ зараз.
Довелося перезаключати договори, щоб квитанція на оплату за
електрику приходили на моє прізвище, а не попереднього власника. Що для цього
треба? Дзвоню в РЕМ і там кажуть список документів.
Збираєте відповідні документи і йдете в Черкаський міський район електричних мереж ПАТ «Черкасиобленерго» (вул. Благовісна, 166). Здавалося б, що може бути простіше?
Збираєте відповідні документи і йдете в Черкаський міський район електричних мереж ПАТ «Черкасиобленерго» (вул. Благовісна, 166). Здавалося б, що може бути простіше?
Зазираю у віконце, де сидить жіночка з байдужим поглядом,
яка пояснює, що зараз в них немає бланків на перезаключення договору. Мовляв,
змінилося керівництво в Обленерго і є певна затримка з бланками. Але мені дають
малесенький папірець зі списком документів, які я вже власне зібрав для того,
щоб оформити договір… Порадили дзвонити з понеділка.
«Бланків ще немає, – кажуть мені з понеділка, – дзвоніть з
наступного понеділка».
З наступного понеділка те саме. Та мені не горить, можу
почекати.
З наступного понеділка те саме. Ще й знайомий дзвонить і
каже, що і в нього подібна проблема. Вирішую діяти як журналіст. Дзвоню в
прес-службу ПАТ «Черкасиобленерго» до Валентини Гоїк. Вона не володіє
ситуацією, коротко розповідає мені про історію електрифікації області, а тоді
радить подзвонити до керівника відповідного структурного підрозділу Обленерго.
Увага! Керівник відповідного підрозділу Сергій Володимирович
уважно слухає мене.
– Вам треба договір перезаключити? Візьміть документи, копії
та підходьте у відділення до працівниць! – дає він інструкцію.
– Так в них бланків для підписання договору немає! – ще раз
пояснюю я.
– Бланків немає? Хм… Не знав… Ви завтра прийдіть, у мене
якраз прийомний день, то вирішимо питання, – каже керівник.
Настало те завтра. Керівник поїхав у відрядження, а мене
перенаправив заступнику Валерію Васильовичу.
Приходжу. Пояснюю охоронцю, чому я повинен пройти саме туди,
куди повинен. Він пояснює, що начальство у відрядженні. Я запевняю, що моє
питання під силу вирішити і заступнику начальника. Мене пропускають. Але далі
інша перешкода – приймальня. Мила панянка радить мені записатися у чергу і вже
у відповідний день приходити до Валерія Васильовича. І десь в глибині підсвідомості
у мене починає дзвеніти малесенький дзвіночок, який радить махнути рукою і піти
звідси…
Я виходжу в коридор, щоб видихнути. Раптом виходить сам
заступник керівника. Він робить вигляд, що чухає дупу і пояснює мені цим
жестом, щоб «я не ліз йому з тими дзвінками до начальника в одне місце». Після
вступу він переходить до діла, запрошує в кабінеті і задає запитання.
Я пояснюю (ВКОТРЕ!), що хотів би перезаключити договір по
електроенергії. Він дивиться на мене як на останнього дурня і радить піти у абонентський
відділ, дати документи та підписати договір. Я роз’яснюю йому, що для цього
потрібні бланки, яких в установі чогось немає. Валерій Васильович щиро
дивується такому відкриттю і викликає підлеглого.
– Як це в нас немає бланків? – дивується Валерій Васильович.
Далі – більше! Цей чоловік починає читати мої думки.
– Та що ж ви, не можете відксерокопіювати чистий бланк і
підписувати з людьми договори? – запитує Валерій Васильович.
Довготелесий підлеглий починає виправдовуватися і щось
пояснювати про якісь обліки і про те, що «не положено».
Це не задовольняє Валерія Васильовича і він радить таки
повернутися обличчям до народу та налагодити підписання договорів. Зокрема, він
радить почати з малого – заключити договір зі мною. Підлеглий виходить з кабінету зама. Я теж виходжу з таким відчуттям, що і я - підлеглий.
– А як же інші громадяни? – запитую в довготелесого, виходячи за ним у коридор.
– Та мені чхати на те, що ви журналіст! Підходьте у восьме
віконечко і все зробимо! УСЕ! – демонструє чудеса ораторського мистецтва
чоловік.
Я йду в абонентський відділ. Там чути крики довготелесого: весь свій незрозумілий гнів він виливає на жінок-підлеглих, а
тоді, довівши їх до плачу, покидає поле бою.
Працівниця у віконечку забирає в мене документи. Жіночки
пояснюють: вони не винні, що у них немає бланків для підписання договорів,
бо вони їх не можуть плодити. Бланки мають надходити централізовано, але
виникла затримка.
Знову залітає довготелесий і радить всім
підлеглим-жіночкам нікому не казати, що бланків немає, а мовчки заключати
договори. Опісля як непереможний Рембо, він покидає залу.
Жіночки записують мій мобільний і обіцяють передзвонити,
коли будуть бланки… Бо бланків же, бляха-муха, немає!
– Та то ще
фігня, – каже мені в редакції колега. – Я он спробував газовий лічильник
замінити, бо старий поламався, то пишу вже десяту заяву-прохання у хтозна-яку
інстанцію. До речі, треба буде ще одну заявку написати, а заносячи її, зайти в
аптеку, по ліки від серця.
Коментарі
Дописати коментар