Між дедлайнами і трасою: куди насправді хочеться їхати

Іноді ловлю себе на думці, що хочеться все змінити. Кинути цю тісну редакцію, де слова ніби є, а результату — не завжди. Де сидиш, думаєш, пишеш… а відчуття, що живеш не на повну.

І тоді з’являється проста, майже дика мрія — сісти за кермо фури й поїхати кудись далеко. Без дедлайнів, без правок, без постійного інформаційного шуму. Просто дорога, кілометри під колесами і горизонт, який не питає, хто ти і що ти встиг зробити.

Бо, здається, саме в дорозі можна назбирати більше правди про життя, ніж у всіх текстах разом узятих. Там немає фальші — тільки ти, шлях і чесні думки, які нарешті наздоганяють.

Може, це просто втеча. А може — бажання знайти щось справжнє.