«Найда» Горшкова: крутий сюжет з містичним присмаком

Мені втрапила до рук книга письменника зі Сміли (Черкаська область) Олександра Горшкова. Ну, як письменника? Я більше знаю його як журналіста. Хоча і знав, що цей чоловік пише твори. І от він видав роман «Найда».

Олександр є етнічним росіянином, котрий народився і виріс на Північному Кавказі. Тридцять років тому Горшков разом із родиною оселився на Смілянщині, опинившись серед біженців, коли на його малій батьківщині Ічкерії спалахнула війна, розв’язана єльцинською, а згодом і путінською росією. Тож нинішні драматичні події в Україні ним уже пережиті, знайомі не з книжок і телебачення, а з власного життєвого досвіду.

Російська агресія проти України змусила автора докорінно змінити своє ставлення до використання ним російської мови. Він відмовився від неї у перспективі подальшої власної літературної творчості. Свідченням цього і став його перший (!!!) українськомовний роман „Найда”.

Автор вдається до надскладної теми, яка перебуває на стику християнської моралі і філософії, передусім філософії буденного людського життя, в якому за добрі справи доволі часто доводиться чомусь страждати.

В основі твору доля звичайної людини, котра від народження була позбавлена батьківського тепла і ласки, але попри життєву скруту її серце не озлобилося, а навпаки, зберегло добро і милосердя.

«Найда» - чоловік (простий мужик) з дитбудинку шукає себе і переживає ряд пригод (піднесень і падінь), внаслідок чого втрапляє у тюрму, але не губить там своєї людяності. Врешті він зможе вийти з тюрми (набагато раніше, але чому так, не спойлеритиму). Для мене історія закінчується несподівано, але чим саме, читайте в книзі…

Звісно, оскільки автор торкається християнської моралі, навіть пропагує її, то в уста одного з героїв вкладає християнські проповіді. Можливо, в деяких місцях вони переобтяжували для мене особисто твір.

Водночас, якщо відкинути цей момент, то автор створив неймовірний сюжет, гідний навіть екранізації. У якийсь момент ти не можеш відірватися від сюжету, бо не знаєш, куди він заверне. Пригоди героя виписані атмосферно, читаєш і бачиш героя, ти пізнаєш з книги багато нового. Автор описує все так, що ти повністю віриш книзі, немов це документалістика. До речі, оскільки автор любить краєзнавство, то документалістика таки є трішки в книзі у назві деяких історико-природоохоронних об’єктів.

Я поспішав дочитати книгу, щоб довідатися, чим закінчилася історія, що ж сталося з героєм, я співчував герою і вболівав за нього.

А що казати за містичну складову!!! Так, вона є в творі, і цей присмак містики, яку я особисто дуже люблю, додає справжньої родзинки твору. У деяких епізодах взагалі може бути натяк на детектив чи трилер.

Нещодавно я якраз читав Кінга, потім Шкляра. Це відомі письменники. Як письменник, для мене особисто Олександр Горшков був невідомий. Можливо тому я дещо з пересторогою брався за книгу. Але дарма.

Раджу почитати і насолодитися справді класним чтивом. Якщо герой перебуває у певних обставинах, наприклад, в гуртожитку, то ви дійсно побачите той гуртожиток, якщо герой буде мати докори сумління, ви це точно відчуєте. Оступившись, «Найда» намагається віднайти себе, знайти, на що опертися. Пережити важкі моменти, за задумом автора книги, «Найді» допомагає Бог…

Проте, повторюся, але вже іншими словами, книга не заангажована релігійними догмами і ідеями. Книга цікава, непересічна, і змушує замислитися… Це гарна їжа для розуму. Рекомендую.

До речі, книга чимось нагадала «Перехрестя» від Вільяма Пола Янга. Його книга ТУТ.

А от посилання на профіль Олександра Горшкова, який використовує в фейсбуці і в журналістиці псевдонім Слєпцовський. У нього можна, як я розумію, замовити книгу. Виручені кошти він направляє на ЗСУ.