Борщ – це Україна: чому Росія не має історичного права на нашу страву

Культура приготування найвідомішої української страви – борщу – має шанс увійти до переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО від України.

Про це пише у своїй статті кандидат історичних наук, член Експертної ради з нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та інформаційної політики Влада Литовченко.

За її словами, 8 жовтня 2020 року Експертна рада рекомендувала відомству включити український борщ до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Наступним кроком є підготовка номінаційного досьє цієї питомо української страви до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Відповідні матеріали уряд планує подати наступного року. 

Але виникла несподівана перепона: МЗС Росії заявило, що борщ – це національна російська страва, адже нібито походить від російського борщівника. Проте науковці стверджують, що в Україні перша письмова згадка про борщ датована XV століттям. А село Борщів у Київській області Баришівського району має таку назву з 1300 року, у той час як у Росії подібні топоніми датуються не раніше XVIII століття.

Дискусія щодо того, чий борщ, вийшла за межі країни: про неї пишуть такі західні видання, як The Times, The Sunday Times, The Washington Post, Magazine, The New York Times, CBC News.

Між тим, навіть росіяни, які стверджують, що це їхня страва, зізнаються, що вперше його почали готувати саме в Україні. Так, вони заявляють, що борщівник (рослина, від якої нібито пішла назва страви) вживали в їжу в X столітті у «Стародавній Русі». Але столицею Стародавньої Русі був саме Київ. І навіть російський кулінар Вільям Похльобкін, якого вважають «батьком» російської кухні, у своїй книжці написав, що борщ – це українська страва.

У статті звертається увага і на ритуальну роль борщу в українській обрядовості – наприклад, звичай варити пісний борщ на Свят-вечір або обов’язковість борщу як елементу поминального обіду. Борщ також присутній в українській народній творчості та народних традиціях, а топоніміка слова здавна охоплює всю Україну. 

Нагадаємо, до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО увійшло близько 480 вмінь та навичок, звичаїв та обрядів, серед яких є й кулінарні традиції. Зокрема, під захистом ЮНЕСКО перебувають узбецький і таджицький плов, вірменський лаваш, азербайджанська долма, хорватські пряники, корейські кімчі, неаполітанська піца, мексиканська традиційна кухня, японська кухня і багато іншого.