Не тільки фортеця: які причини приїхати в Кам’янець-Подільський надовго?

Ви були на Поділлі? Виноградна садиба з арт-терапією та малюванням вином (пити теж можна), мальовничі сплави на байдарках по річці Смотрич, Бакота — туристична перлина з історією, а ще мед, замки, каньйони… Це лише частина того, що пропонує Кам’янець-Подільський. Сюди приїздять не на день — надто вже багатий цей край на враження.

Внутрішній туризм дедалі більше набуває популярності, і Кам’янець-Подільський — яскраве підтвердження цього тренду. У складний час ми прагнемо душевного перепочинку. І зовсім не обов’язково шукати його за тисячі кілометрів. Часто варто просто відкрити для себе Україну — неподалік, але в абсолютно новому світлі.

То чому ж Кам’янець?

По-перше, це місто-легенда з тисячолітньою історією. І хоча Кам’янець-Подільський асоціюється насамперед із середньовічною фортецею, тут значно більше, ніж один замок. Прогулянка історичним центром — це подорож у часі: вулички, які пам’ятають і литовців, і поляків, і турків, і вірменів…

Андрій Хоптяр, кандидат історичних наук, вчений секретар Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника, автор путівників містом. проводить екскурсію. Він пропонує пішохідну екскурсію по Старому місту з відвідуванням Старої фортеці, оглядом оборонних укріплень міста, храмів, ратуш, будинків та палаців…

«Серед унікальних об’єктів — Вірменський колодязь, Домініканський костел, бастіонна система Старого міста», - каже пан Андрій.

Місто буквально дихає багатонаціональною історією. Ви побачите храми різних конфесій, вежі, старовинні будинки з барельєфами, які можна вивчати, як музейні експонати.

Особливий колорит Кам’янця створює його географія — розташування на скелястому острові, оточеному каньйоном річки Смотрич. І це не просто пейзаж — це один з найглибших каньйонів Європи, який захоплює не гірше, ніж деякі закордонні аналоги.

А ще тут можна скуштувати автентичні страви місцевої кухні — з акцентом на подільські рецепти, які передаються з покоління в покоління.

Від затопленого села до байдарок у каньйоні: несподіване Поділля

Ви знаєте про затоплене село з монастирем у скелі? Колись це було звичайне подільське село, що жило своїм розміреним життям, доки в 1980-х не почалося будівництво Дністровської ГЕС. Людей відселили, а село пішло під воду. Залишилась лише легенда — і скелі, які зберігають пам’ять. Сьогодні Бакота — одне з наймальовничіших місць Поділля.

Ігор Вишемірський, головний спеціаліст Староушицької селищної ради, показує екскурсію. Так, саме показує, адже з оглядового майданчика на пагорбі видно все, як на долоні. Також чоловік має з собою фотографії, на яких видно село ще до того, як його зруйнували.

Окремий розділ тутешнього життя – медова Бакота. Пригощає медом охочих пасічник із багаторічним стажем Микола Гакман і офіційно заявляє, що ця місцина просто створена для бджіл.

– Бакотська затока лежить у природоохоронній зоні, й на схилах Дністра зустрічаються доволі рідкісні рослини – ендеміки. Наші бджіл­ки сьогодні сидять на сон-траві, а вже завтра «обідають» з конвалії, зіноваті Блоцького, астрагала монпелійського тощо. Усі ці квіти занесені до Червоної книги України, а така, як шиверекія подільська, взагалі оберігається Міжнародною конвенцією про захист рослин, – розповідає сестра пасічника Марина Юрченко.

Я побував у цих місцях і деталі пишу в публікації на сайті "Прочерк" Ось посилання ТУТ