Напишу про обкладинку книги «П’ятеро як один», яка є її обличчям і стосується не початку чи середини книги, а більше закінчення, коли герой дійшов до певної межі. Отже, обкладинку зробив дуже файний франківчанин і, за сумісництвом, мій родич Стас Лейбюк .