Олександр Сапронов про книгу Назарія Вівчарика "Те, що серед нас"


Горор і містика. Чи одне це й те саме? А якщо ні, то де між ними межа?
До вашої уваги збірка творів молодого українського автора Назарія Вівчарика. Символічні 13 оповідань для любителів «потойбічної» літератури. 13 оповідань, в яких ми знайомимось з майже усім пластом української дійсності – від алкоголю та криміналу до лікарів і політиків. І хоча збірка позиціонується як хорор, але більшість творів в ній мають скоріше містичну направленість. Це дуже мені нагадало роман Джека Ленса «Темні спогади»
Істоти, марева, помсти з минулого, викривлення часу і ще багато інших речей – які лякають набагато більше, ніж купа зомбі, вбивств і розчленувань. Особисто для мене хорор – це там, де гидко. А містика – це те, що змушує дихати повільніше, бачити тонку межу між існуванням реальності і потойбічних, незрозумілих речей. Я для себе назвав цю збірку «моральною» містикою. Всі твори збірки підіймають важливі питання сьогодення, як глобальні так і особисті. Тут немає лякання заради лякання. Екологія, корупція, жлобство, насилля, зрада, заздрість – і, як наслідок, помста або нагадування, що хтось чи щось, чого людське око не в змозі побачити і осягнути, пильно слідкує за всіма нашими діями.
Ця збірка про перетин двох світів, про співіснування людства і деяких незрозумілих речей, які в народі називають просто: «чортівня якась». В книзі ви не знайдете розлогих сюжетних викрутасів, глибоких характерів чи, не дай Боже, кохання. Але кожна історія змусить вас повірити у те, що навіть у раціональному прагматичному світі є купа речей, яких ми боїмося і яких не розуміємо.
Єдиним мінусом збірки являється те, що вона ЗБІРКА. І тут хочеш не хочеш, а будуть гарні твори, і ті твори, які теж гарні, але на фоні ще гарніших виглядають не такими гарними. Це загальний недолік будь-якої збірки творів. І без тавтології тут не обійтись.
Величезним плюсом книги є те, що приблизно половина історій не закінчуються хеппі-ендом. Комусь це може не сподобатись, але я не люблю, коли за замовчуванням у головного героя в кінці все має бути добре.
ТОП-5 історій, які сподобались мені найбільше:
1. «Коли земля бунтує» - розповідь-катастрофа про невідворотність покарання за знущання над матінкою-Землею. Уважно гляньте навкруги, можливо, у природи скоро забракне терпіння.
2. «Плюс два дні життя» - історія про помсту, заради якої можна ненадовго повернутися навіть з того світу
3. «Щось у банці» - після цієї історії я ненадовго повірив, що домовики таки існують. І вони не такі добрі, як у відомому мультику.
4. «Русалки з червоного минулого» - найбільш моторошна історія, в якій є як містика, так і елементи горору. І я б вам не радив їздити з друзями на нічну риболовлю. Особливо якщо це водосховище. Особливо, якщо там колись жили люди.
5. «Помста скіфів» - класична історія про те, що не варто брати чужі речі. А коли цим речам кілька тисяч років і вони належать скіфським царям – і поготів. Навіть з мільйонами можна не дожити до ранку…
Загалом – дуже і дуже гарна збірка, особливо враховуючи, що автор – початківець, і це лише другий вихід його творіння на широку публіку. Прочитайте цю книгу, щоб знати, які речі не варто робити. Бо що ви можете знати про страх, якщо ви ніколи не були на місті людини, за якою ПРИЙШЛИ? І виправляти гріхи минулого буде вже пізно, часу залишиться лише на коротку молитву, яку не почує вже ніхто…
Першоджерело ТУТ

Коментарі

Нижче подані популярні теми з блогу

Особлива книга про Піднесення

В Україні з’явилася книга про перший контакт з епілепсією. Що це та як її отримати?

Бойовик Road House з Джейком Джилленхолом: автентичне жанрове кіно