неділя, 9 липня 2017 р.

Приїхав з Фестивалю нескореної Nації 2017 - Холодний яр

Був на фестивалі в Грушківці на Черкащині, зустрів багато хороших людей, надихнувся енергетикою. Звісно, насамперед дякую організаторам, бо завдяки ним також мав змогу виступити там перед аудиторією і презентувати як повість «П’ятеро як один», так і збірку «Свині», над якою насправді трудилися люди з багатьох міст України (власне, збірка вийшла головним чином завдяки Олександру Дмитровському).

Під час презентації якийсь пан трохи розкритикував мене за те, що я недостатньо працюю в Черкасах, бо в нас досі не підсвітили біля театру пам’ятник Шевченку. Я, власне, не знаю, яким боком я до підсвітки пам’ятнику, але друзі-свободівці поржали добряче.

Що сподобалося на фестивалі, так це щирість, і невимушеність, і ПРОСТІР. От простору там купа, а коли ще й спокійно можна походити різними локаціями, послухати концерти, то круто.

Фоток багато не робив, бо більше думав над власною презентацією повісті. По секрету скажу, що більше фоток і то класних буде на стіні в Олександра Рибалки. (Він їх за мільйон вам з радістю продасть, звертайтеся, бо він хороший фотограф).

На що звернув увагу, то це на величезних дядьків з татухами і оселедцями. Ці дядьки були з АТО, з ручищами-клешнями, вони нагадували козарлюг з «Енеїди». У такі моменти віриш, що козацький рід якщо вже за стільки років не перевівся, то ніколи не переведеться.

Деталі про фестиваль ще будуть. А от трохи і моїх фоток.

Єдине попередження. Ніколи не ходіть пішки від місця дислокації фестивалю до магазину, що біля водонапірної вежі ген там на початку села. Бо то дуже далеко. Десь 6 км. Можна по дорозі сто разів одуматися і вернутися… Краще вертайтеся назад на фестиваль.















Немає коментарів:

Дописати коментар